Навіть одна думка має значення, інакше ми йдемо до сталінів і гітлерів! Вчора у Верховній Раді я почув фразу: «Парламент – це не місце для дискусії». Я знаю країни, де теж так вважають. Де думка ні однієї людини, ні декількох, ні мільйонів нічого не варта. Це Росія, Північна Корея, Іран. Якщо хтось вирішив, що Україна може стати такою ж — він глибоко помиляється.Українці ніколи не були і не ніколи стануть стадом. Ми – народ із глибокими демократичними традиціями. Саме тому тут завжди була і буде дискусія. А Парламент — це місце для різних думок, а не для мовчазного голосування за командою.Особливо цинічно це чути від «великих патріотів», які активно виступають, повчають інших, а потім швидко зникають із сесійної зали, бо перевтомилися, коли на годиннику ще немає 14 години. Якби українська армія працювала так само, як ці «активісти» в Парламенті, ворог давно стояв би під Львовом, Києвом та Одесою. А коли рашистська армія дійсно стояла біля столиці, то тоді горлопанів чути не було, бо вони повтікали далеко за межі Києва чи навіть України. Українська армія сьогодні воює точно не за те, щоб Україна перетворилася на державу без думки, без голосу і вибору. Не за тоталітаризм радянського зразка, не за нацистський режим, що був у Німеччині і не за фашизм, який колись жив в Італії. Український народ сьогодні воює за те, щоб Україна не лише залишилася на карті світу, а була тією державою, яка заслуговує на повагу. І лише в такій країні думка навіть однієї людини має бути почута і сприйнята з повагою. Інакше ми дійдемо до сталінів, гітлерів, франко і всіх інших, кого поховала історія, але чию історію ми маємо пам'ятати.