​​Якщо вам, як і мені, у фільмі Нюрнберг не вистачило, власне, права, то як нічим зайнятися на свята, раджу глянути міні серіал "Токійський трибунал" 2017 року --Краудсорсинг війниПротягом чотирьох серій судді дебатують про те, як досягти у справі правосуддя замість помсти та чи мають вони право вимагати притягнення до відповідальності японських генералів після того, як Сполучені Штати скинули атомні бомби на цивільних.У високопарні дебати суддів від Індії та Нідерландів втручається Генерал МакАртур, якого зіграв Майкл Айронсайд, і різко повертає їх до реальності словами: "у війні немає заміни перемозі. Головною ціллю у війні більше не є лише збройні сили противника, а і його цивільне населення" (це фрази із його реальних промов, я погуглив). Думаю, що такою самою скотською парадигмою МакАртура зараз послуговуються генерали на дальніх болотах. Але під час "Київського трибуналу" може виникнути правова дискусія дещо іншого спрямування, ніж під час Токійського. Цивільні стають легітимними цілями?Кілька днів тому на очі потрапила свіжа стаття професорки Йельського університету Оони Гатауей (Oona Hathaway) під назвою "Краудсорсингова війна". Оона каже, що українські хакери ламають системи ворога, цивільні допомагають ППО збивати блєдін за допомогою застосунку єППО, волонтери збирають гроші для військових підрозділів -- усе це вона називає краудсорсингом війни. Ідея геть не нова, ще у 2022 ми тут писали про статтю Ларрі Лессіга на одноіменну тему, але там він ще додавав санкції.Але Оона має неочікуваний погляд на краудсорсинг. Вона каже, що така активна участь цивільних у війні розмиває класичне розмежування між комбатантом і цивільним. За вузьким підходом, цивільний втрачає захист лише на час конкретних дій, які безпосередньо шкодять військовим операціям противника. Така втрата є тимчасовою, виключно на час таких дій. Особи, які виконують адміністративні, технічні або фінансові ролі, залишаються цивільними, доки не беруть безпосередньої участі в бойових діях.Але є ще широкий підхід, який сформували, знову ж таки, Сполучені Штати, після терактів 9/11. За такого підходу цивільна особа може вважатися законною ціллю не лише під час конкретної дії, а з огляду на її загальну роль або регулярну підтримку військових операцій.Так ось, Оона і її співавтори бачать ризик у такій масовій участі цивільних, як в Україні. Потенційно інформатори, хакери, волонтери, технічні спеціалісти та донори стають легітимними цілями для атак ворога.Автори закликають виправити це і оновити міжнародне гуманітарне право, щоб воно адекватно реагувало на цифровізацію війни.На те ж вони і науковці, щоб когось до чогось закликати, особливо закликати до зміни міжнароного гуманітарного права крізь призму сучасних викликів цифровізації. Але крім цього очевидного, але безневинного, заклику, автори роблять і таку ось пораду (сторінка 65, передостанній абзац):"Водночас обов’язки держави [...] вживати запобіжних заходів і постійно дбати про захист цивільного населення можна також тлумачити як такий, що вимагає від держави не заохочувати цивільних до дій, які можуть зробити їх законними цілями для противника."? Так і хочеться підсісти десь на затишному кампусі Йеля до Оони і її сповнених розуміння права співавторів, перепросити за те, що перериваю їхню мирну інтелектуальну дускусію, подякувати за чудові 69 сторінок тексту і сказати інтонацією МакАртура: "уйобки ви високочолі, ви взагалі розумієте, що ви радите?".А у вас яке бажання на новий рік?@gadiukКанал | Чят | Вакансії | Події | Кіноклуб | Ютуб