17 липня. Евакуація. Константинівка. Донецька область.Це місто сьогодні — одне з найпекельніших на мапі України. Тут не просто страшно — тут смерть ходить поруч, тут кожна хвилина може стати останньою. І з цього пекла ми вивозимо двох бабусь. Двічі їхні оселі були зруйновані. Двічі вони відкладали евакуацію, сподіваючись перечекати. Але війна не чекає. Вона наступає, вона пожирає міста і долі.Нам довелось терміново шукати для них прихисток у Полтавській області. Шукати, знаходити, облаштовувати. Їхати разом із військовими, щоб витягнути цих бабусь з гарячої зони. Дорога була довгою і складною — поломки, спека, напруга. Але ми впорались. Ми довезли їх у мирне місто, під мирне небо. І зараз вони в безпеці.Це не просто евакуація — це порятунок життя. Це боротьба за кожну душу. Тому благаємо: не тримайтесь за речі, не чекайте «ще трохи», не випробовуйте долю. Врятоване життя — цінніше за будь-який телевізор чи холодильник, навіть якщо він куплений за останню пенсію.Не наражайте волонтерів на небезпеку. Не змушуйте їх повертатись туди, де вже ламається все, крім людської відваги. Виїжджайте вчасно. Бо вчасно — це значить живими.