Барвношатна владарка, Афродіто,Дочко Зевса, підступів тайних повна,Я молю тебе, не смути мені тиСерце, богине,Але знов прилинь, як колись бувало:Здалеку мої ти благання чула,Батьківський чертог кидала й до мене.На колісниціЗолотій летіла ти, міцнокрилаГоробина зграє, її несучи,Над землею темною, наче вихор,Мчала в ефірі.Так мені являлася ти, блаженна,З усміхом ясним на лиці безсмертнім:«Що тебе засмучує, що тривожить,Чом мене кличеш?І чого бажаєш бентежним серцем,І кого схилити Пейто повиннаУ ярмо любовне тобі? ЗневаживХто тебе, Сапфо?Хто тікає — скрізь піде за тобою,Хто дарів не взяв — сам дари нестиме,Хто не любить нині, полюбить скоро,Хоч ти й не схочеш…»О, прилинь ізнов, од нової тугиСерце урятуй, сповни, що бажаю,Поспіши мені, вірна помічнице,На допомогу.Сапфо - велика поетеса Стародавньої Греції, яка жила на острові Лесбос (приблизно кінець VII - початок VI століття до н.е.)./переклад - Г. Кочура/*Пейто - богиня переконання, м'якої сили, чарівної мови та солодкої спокуси. Вона часто виступає супутницею Афродіти та уособлює здатність «схиляти серце» — у коханні, політиці, мовленні.