Curly Yoga

Багато гарних нотаток написано про те, коли варто починати займатися йогою. Але як зрозуміти, коли потрібно продовжувати?Практично кожен практик із часом може опинитися в ситуації, коли здається, що «пора завершувати», «розвинувся трішки — і досить». Для інструктора, до якого учень приходить із таким настроєм, інколи буває очевидно, що так — це «стеля духовної некомпетентності», і в цьому житті людина вже не має потенціалу для подальшого внутрішнього зростання. Ті знання та практики, які вона встигла засвоїти за рік‑два занять у групі у Школі, — це її межа і водночас маяк на це, а можливо, й на наступні життя.Та бувають і зовсім інші випадки, коли причини зупинки в розвитку лежать в іншій площині.Найчастіша вагома причина тимчасово поставити себе на паузу — це славнозвісна слов’янська працьовитість. «Я така затуркана, така затуркана» — мантра, яка для нашого менталітету звучить гордо та має викликати повагу оточуючих. Бо ти ж готовий вмерти від роботи, а отже, ти молодець. Насправді ж, що це може означати, якщо на хвилинку подивитися на цю ситуацію з більшої перспективи? Зараз ти «затуркана», а вже через деякий час — за*обана життям: роздратована, не дуже здорова, не дуже щаслива, та й вдячності від оточуючих не дуже отримала (може, й не хотіла, але десь там, на підсвідомому рівні, чекала).Тому що розвиток чакри маніпури не зводиться до простого «єбошення» 12 годин на добу 6 днів на тиждень. Тому що, окрім «працювання», важливе осмислення того, що людина робить: для чого, яким саме чином, з якою перспективою? А для осмислення має бути час і простір, який таки так — слід організувати собі, виколупавши себе з постійної спішки та «роботіння». А отже, іноді ця сама загнаність роботою — радше захисний механізм, ніж справді забезпечене енергією маніпури бажання.Ще однією з поширених причин кризи духовного розвитку може бути авід’я — когнітивне викривлення, коли тимчасово здається, що «я все зрозумів». Коли сфера непізнаного через свою велич викликає такий сильний несвідомий страх, що легше швиденько викреслити всі питання, залишити вже існуючі розуміння та з чистим серцем зануритися у побутові завдання.«Не на часі» — вид духовної кризи, коли тобі стає соромно перед близькими чи іншими «третіми значимими» через те, що мінімум три години на тиждень (а іноді й раз на день протягом години) ти займаєшся собою. Не миєш посуд, не страждаєш, не обговорюєш, як усе погано, а — капець який зухвалий — займаєшся своїм тілом чи розмірковуєш над чимось.Але найцікавіша причина для зупинки в розвитку — це справжня екзистенційна криза, яка не усвідомлена людиною. Про що це? Про зміни. Про справжні зміни, які виводять людину за межі своїх ілюзорних уявлень про себе. Це, по суті, смерть. Смерть старої ідентичності, коли нова ще не зрозуміла й через це лякає. Це вічний страх людини, описаний ще Платоном у його історії про печеру, коли старе й звичне, хай навіть набридле, все ж рідніше, ніж нове, що обпікає своєю незрозумілістю та новизною. Коли вже десь на краєчку свідомості стає зрозуміло, що ти хочеш чогось, чого бажати «не можна». Або тягне туди, куди тягнути «не повинно». І в цей час дуже природно повернутися в печеру, відвернутися від світла, сховатися в мушлю, завмерти, механічно рухаючись у повсякденному колесі справ.І найцікавіше, що насправді цей екзистенційний страх змін, з одного боку, дуже реальний — бо справді може змінити життя людини, а з іншого — дуже перебільшений, майже ефемерний. Адже відчуття «загибелі» минулого укладу життя найчастіше стає необхідним, бажаним та надихаючим поштовхом для приємних змін не лише самої людини, а й її найближчого оточення.Але щоб усвідомити це, слід помітити свою кризу, чесно зізнатися собі в ній, щиро поговорити зі своїм інструктором, подумати над справжніми причинами бажання зупинити практикувати і спробувати зробити наступний крок. І через ці неодноразові спроби та маленькі «смерті» з часом до практика йоги приходить розуміння: саме це і є справжній розвиток. Саме ці «кризи» є неминучими, саме ці кроки в невідоме — і є життя людини свідомої.

2025 рік… Ми навчились не покидати практику та бути собою — вдома, попри небезпеку та зміни, і в країнах, що дали нам притулок.Ми зустрічалися онлайн та наживо — у студіях Львова, Харкова, Києва, Черкас та Чернігова. А також Валенсії, Лондона, Лісабона, Парижа, Берліна, Амстердама, Цюриха, Женеви… Ми розповідали про йогу на конгресах і навчалися в університетах Європи, проводили відкриті заняття та викладали ідеї й практики йоги новими мовами. Завершували почате ще до війни й починали те, що буде завершено ще не скоро.Постійні зміни навчають гнучкості. Небезпека — внутрішньої силі та стійкості. Нові культури розповідають нам свої історії й запрошують говорити новими мовами.План на наступний рік — практикувати та викладати йогу по всьому світу, писати книги, перекладати першоджерела, досліджувати йогу та розвиватись. Дружити та кохати. Жити та насолоджуватись життям.Головне побажання — навчитись відпускати необов'язкове та зберігати цінне. Визначати найцінніше для себе та захищати його від впливу тимчасового й минущого. Зберегти свою основу, навколо якої формується унікальність, та навчитись з легкістю змінювати все інше, щоб рухатися по хвилях змін, а одного дня — стати причиною змін навколо.Бажаємо всім нам будувати свій світ, створювати власні тренди та змінювати простір навколо себе відповідно до своїх цінностей, поглядів та бажань.

Може, мав би бути якийсь офіційний привід, щоб поділитися з вами яскравими цитатами з книги Еріка Берна «Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку». Але його немає. Тож просто приємного читання, осмислення та практики ☺️...Секс — це результат еволюції й виживання нейзграбніших, і людські істоти на самому вершечку цієї купи. Люди з-поміж усіх найвеселіші, людський секс найкращий (бодай для нас самих), і тому як патріоти свого виду ми мусимо ним пишатися. Усім, хто не пишається, дорога туди, звідки вони прийшли, септо до медуз....Людство зробила великий крок уперед, відокремивши радощі сексу від його біологічної мети: людина — єдиний відомий науці живий організм, який може влаштувати собі секс без відтворення й відтворення без сексу....Хтось сказав, що здорового глузду в людях найбільше в перші 10 хвилин після статевих зносин. Інший стверджував, що кожна ніч, проведена на самоті, згаяна даремно....У процесі фізіологічного добору сексуальніші представники популяції мали перевагу над менш сексуальними, бо активніше розмножувались. Отже, можна припустити, що Homo sapiens упродовж багатотисячолітнього розвитку ставав сексуальнішим, пристраснішим, пожадливішим і хтивішим, ніж його печерні пращури або навіть ті, хто жив у первісних мавпячих лісах, адже людина — найсексуальніший з усіх ссавців, майже завжди готовий, будь-якого дня й за всіх фаз місяця....Наріжний камінь стриманості — сумнівний етичний принцип «секс — це нормально, якщо не надто ним насолоджуватися». Він дозволяє петинг і поцілунки. Його дотримувалися французькі проститутки кінця XIX століття: їх прощали на сповіді, бо сексом вони займалися суто з робочою метою. Саме такого ставлення до сексу вимагали від дівчат і їхні сутенери — мабуть, від самого зародження цієї найдавнішої професії. Якщо дівчина показує, що отримує задоволення від сексу ще з кимось, окрім сутенера, вона дістає прочухана. В основі майже всіх випадків стриманості лежить саме така «вірність». Не відчувши оргазму, жінка лишається «вірною» офіційному чоловікові, відсутньому коханцеві чи коханцеві примарному — своєму батькові або знаменитості, яка ніколи про неї не чула. Напівнезайманки поводяться інакше: вони готові на все, крім оргазму лицем до лиця, який бережуть для справжнього, примарного чи майбутнього кохання.… ключове слово, яке запобігає близькості й усьому супутньому добробуту. Ні, у ньому не чотири букви, а лише три: «а-л-е». «Але» стає на заваді любові найчастіше (на другому місці — «якби»). Осердя близькості — насолода тим, що маєш тут і зараз. «Але» відлякує всі тут і зараз, а «якби» відсуває їх убік чи прибирає до кращих часів. «Але» — це тремтіння перед майбутнім, «якби» — шкодування за минулим. Хороший секс — внесок у добробут, який відбувається тут і зараз. Життя моментом — це милування деревами й пташиним співом. Аби бачити людські обличчя, чути їхній спів і відчувати сонце їхнього тепла, треба бачити дерева, чути пташок і знати, що на небі світить сонце. Це і є шлях до близькості. Світле «тут і зараз» відкритого всесвіту має передувати усамітненню й життю в закритому «тут і зараз» одне одного. Аби все це сталося, спершу треба очистити голову й на мить забути про всю марнотну ворохобню — ворохобню паперів, людей і речей у вашій голові. Саме тому я колись запитував у вас, чи ви чули сьогодні пташиний спів, і нагадав, що минає не час, минаєте ви самі — минаєте без упину. А насамкінець я повторю те, що вже колись казав. Зупиніться! Почніть знову, з першого слова — «Вітаю!».

Синоніми санскриту | Вчительguru, найвідоміше із слів, що позначають вчителя. Також guru зустрічається як прикметник поважний, важкий. Можливі дві етимології — суфіксом u від кореня gur — докладати зусиль, або від кореня gṝ казати, наголошувати. ādhātṛ, від кореня ā-dhā вкладати, буквально, той, хто вкладає.vinetṛ, від кореня vinī видаляти, знищувати, тобто вчитель тут — той, що видаляє [зайве]. Але існує й інше читання цього кореня, як viśeṣeṇa nayati — той, хто керує особливо.upadeśakaḥ, від кореня diś вказувати, позначати із префіксом upa, разом upadiś позначати, призначати належне місце, розташовувати.śikṣakaḥ, вторинне утворення суфіксом aka від кореня śak могти в дезидеративі śikṣ бажати бути здатним. Тож śikṣaka — той, хто бажає, щоб (інший) зміг. adhyāpakaḥ, вторинне утворення суфіксом aka від кореня adhi-i, проходити над, тобто вчитися (корінь i значить йти) в каузативі, буквально робити так, щоб інший пройшов. bodhaka, вторинне утворення суфіксом aka від кореня budh прокидатись, усвідомлювати, в каузативі — робити так, щоб хтось зрозумів чи усвідомив.ācārya утворене суфіксом пасивного дієприкметника майбутнього часу ya від кореня ācar практикувати, виконувати, робити вправу, буквально той, за ким слід повторювати.#синоніми