ВЕРБНА НЕДІЛЯ

Цю історію, певно, знає усяк:
У весняній ранковій імлі
Заїздив молодий патлатий дивак
У Єрусалим на ослі.

А тоді дуже дивна була пора.
Люди також дивні були.
Він творив добро,
Він хотів добра —
А Його узяли й розп'яли.

І коли гартувалися гострі цвяхи,
Щоб зап'ястя Йому пробить,
Він на себе узяв усі людські гріхи.
А чи варто було це робить?

Відтоді щовесни у нашім житті
Починається метушня —
Проводжаєм Його по Хреснім Путі, 
Й воскресає Він третього дня.

Він на кожного з нас позирає ан фас
Ніби каже: «Оце ж бо Мені
Через ницих таких і нікчемних вас
Продірявлять руки й ступні?

Через вас отаких Я піду на загин?
Через вас отаких Мене
Загалом незлий здоровило Лонгин
Гострим списом у груди штрикне?

Я вас всіх розумію.
Ви немудрі й прості..
Та лукава ця простота.
І висіти Мені через вас на хресті?
Й мені губкою змочать вуста?

Усвідомивши добре малість свою
Перед величчю Божих склепінь,
Я міркую про це й на маршрутку стою
«Академмістечко — Ірпінь».

У маршрутці я сяду побік водія, 
І вже на повороті, в ліску 
В світлі фар зауважу попереду я 
Його постать на віслюку...

Олександр Ірванець «Санітарочка Рая»