До міста залишалось недалеко. Вже сутеніло. Тихо падав сніг. І світло фар вихоплювало легкоБлискучий лід, що на дорогу ліг. Автомобіль заносило щоразу,Хоч Ігор обережно кермував. Він швидше не поїхав ані разу,Та все ж, здавалось, увесь час ковзав. В салоні тихо музика лунала. Андрій, що сидів поруч, говорив,Та вмить замовк від різкого сигналуЙ страшного скрипу гальм, що в ніч злетів. А потім крик розпачливий, жіночий,Такий, що серце навпіл розрива. Один одному подивились в очі,І думка в кожного: "Чи ще жива?"Спинились на узбіччі. Вийшли разом. Стояв КАМАЗ, ще декілька машин,Та жінка, що кричала... І відразуВсе зрозуміли: потерпілий - син. Водій КАМАЗу все ходив круг нього,У розпачі не знав, чим помогти. Чи ж то хотів хіба жахіття цього?! Він гальмував - не встигли перейти..."Швидку! Швидку!" - гукали перехожі."Він помирає! Люди, поможіть!"А чи можливо помогти? О Боже! Як неживий, весь у крові лежить. У Ігоря тривожно билось серце."Аби лиш встигнути! О Боже мій,Нехай до мене він іще озветься. Аби лиш був ще, Господи, живий!"Зірвав із себе шарф, зім'яв й до ньогоСхилився і під голову поклав,Та голосу не впізнаючи свого,Повільно, чітко й голосно сказав:"Ти чуєш? Чуєш? Бог є тут присутній. Йому ти не байдужий, хлопче, знай! І знай також, що Він є всемогутній. Тому кажу: ти зараз вибирай. Ісус Христос страждав колись безвинно. Віддав Своє життя, щоб ти не вмер. Повір, прошу, що всі твої провиниПростити може Він тобі тепер. Не відвернись від Нього в цю хвилину,Бо так важливо, де буде душа! Повір всім серцем в Божого ти Сина,Бо, може, тут твого життя межа". Стояли люди в сум'ятті довкола. Хтось висловив обурення своє,Що богомол оцей, мовляв, ніколиІз настановами спокою не дає. Ридала мама, дивлячись на сина:"Помилуй, Господи, моє дитя! Не дай, не дай, щоб він ось так загинув! Прошу, Ти порятуй його життя!"І враз Андріїв голос: "Що ти робиш?"До Ігоря долинув. Потім знов:"Вставай, ходімо! Як же ти так можеш? Хіба це місце для таких промов?"Але, тремтячи весь від хвилювання,Той ще палкіш до хлопця говорив:"Прошу, звернися до Христа з благанням,Щоб Він тебе помилував, простив!"Вже їхала швидка. Гучна сиренаРізнула тишу. Ігор не зважав. Лиш серце в грудях билося шалено,І все молився, як умів та знав. Нарешті той юнак, відкривши очі,Хапаючи повітря, прохрипів:"Прости мене, Господь... Я цього хочу... Спаси... Дай вижити мені..." Й зомлів. Підбігли лікарі, поклали ноші,Забрали хлопця й швидко понесли. А Ігор подумки казав: "О Боже,Як добре, що ми бути тут змогли"."Ну ти даєш! Для чого так робити? Оце вже дійсно вибрав слушний час! Знайшов коли про Бога говорити. Ти бачив, як дивилися на нас?"Андрій стояв, збентежений до краю. А Ігор, дивлячись у даль, сказав:"Я часу кращого для свідчення не знаю,Бо вже одного разу промовчав. Я пам'ятаю того чоловіка. Він помирав у мене на очах. В агонії на допомогу кликав. Ну а мене скував усього страх. Я відчував, як Дух Святий тривожить,Щоб про Христа йому засвідкував. Та я вагався: "Хіба це поможе?"І не сказав нічого. Не сказав! Ти знаєш, друже, вже пройшло сім років,А я все пам'ятаю, як тепер. Не боязливим був тоді - жорстоким,Бо, може, неспасенним він помер. Тому хіба є час, щоб вибирати,Коли чиєсь життя вже на межі? Андрію, ні! Не можемо мовчати! Бо чого варті ми тоді, скажи?"Вони ще довго на шляху стояли,Дивилися на сніг, на ліхтарі. І вже обоє твердо в серці знали,Що недаремно тут о цій порі. Цей час благословінням був від Бога,Бо Ігор про спасіння розказав,А для Андрія ця нічна дорогаТе показала, чого ще не знав.*Життя коротке, і того не знати,Де переступим вічності поріг. Тому спішімо про Христа звіщати,Щоб не один прийти до Бога міг. І не обманюймося тим, мовляв, не требаКазати тут чи там, не той це час. Душа людська так потребує неба,Тож вказуймо на шлях туди щораз. Це є найбільше Боже повеління:Всім розказати про любов Христа,Яка дарує грішникам спасіння. Хай не мовчать про це наші уста