Три РомашкиЛунає пісня соловейкаПолями ранок вже бреде,Проводить мати свого синаВ степи далеко він іде.«Не будь там довго, не барися.Пиши частіш мені листи.І Богу ти частіш молися То буде легше тобі йти.«Не плачте ,мамо, я вернуся!»Скорбітнє слово він зронив«І Богу завжди я молюся,Щоб Він від зла вас хоронив»Нагнувся й три ромашки біліВ траві над стежкою зірвавПоглянув ніжно і по-хвиліЛаскаво матері сказав;«Візьміть, ця перша- віра буде Надія- друга, а це -любов,Нехай ромашки вам усюдиНагадують про зустріч знов».Стоїть матуся. Скрила сина Уста пшенична полосаА на ромашках мов сльозина…Ранкова міниться роса.А потім лист прийшов, і другий…«Не плачте», пише утіша Та в матері на серці тугаНе заспокоїться душа.Проходять роки.Рідше, рідше ідуть додому їй листиХотілося б зустрітись швидше Не хоче він додому йти.А потім зовсім їх не стало,Листів не пише мамі син.І скільки вже йому писалаЯк в воду впали, ні один.І тужить матиМоже лихо якесь з ним трапилось, бідаА по селу шепочуть тихоЩо син вже Бога покидаНезабаром захворіла мати «Приїдь!» благає кожен разВсе жде стомившись виглядати,В молитві весь проводить час...Син так додому й не приїхавЯк і нема на цій землі.Так і померла в хаті тихоПохоронили у селі...На другий день лиш син у хату Хвилюючись став на поріг.,,О Боже мій," -померла матиХолодний піт з чола побіг.Щось обірвалось в серединіПливло минуле мов у сніРомашки три у вазі синійСтояли журно на столі.,,Прощай, прощай, мій рідний сину"Він прочитав на папірці,,Я вірю що тебе зустріну"....Тремтів листок в його руці.,,Поглянь синочку на ці квітиЗгадай, що ти сказав тоді...І Бога починай молитиЩоб Він спасіння дав тобі....Враз вікна, двері почорнілиУсе в суцільну ніч злилосьЛиш ще ромашки три біліли,А серце жалем залелось...Синочки любі, повернітьсяПоки ще мама є живаДо Бога швидше наверніться Щоб вам не плакати дармаШануйте маму і любіть,Не ображайте словами своїми!Приїдьте чи хоч подзвоніть,Цінуйте матерів живими!Амінь