Отже, вчора фракція Євросолідарності й уже колишній член фракції Олексій Гончаренко усе ж попрощалися. Чи за власною заявою, чи за рішенням фракції, Олексія Гончаренка виключено з її складу. Хоча, офіційно він перестане бути членом команди лише після оголошення рішення спікером парламенту. Проте, процес уже здійснено. Мені шкода, що так усе закінчилося.

Але ситуація на користь і фракції, й Гончаренку. Фракція ЄС на нині не лише єдина дійсно опозиційна в Раді, але й єдина ідеологічна політична структура. От, як колись був Народний Рух України Вячеслава Чорновола. А блискучий депутат і опозиціонер Гончаренко не просто опублікував контраверсійний допис, але, фактично, зробив свою програмну заяву. І справа тут не в прагненні миру. Бо нескінченної війни прагнуть лише Zеленський, путін та усі ті, які на війні наживаються довкола обох диктаторів. Якраз Петро Порошенко постійно повторює вимогу, яка стала першим пунктом Мінських Домовленостей — до всіх переговорів, найперше, припинення вогню й перемир'я, бо не можна вести переговори з дулом біля скроні. Питання постало в тій ціні, яку пропонує заплатити Гончаренко з наївною вірою, що у тій парочці пуйло готовий насититися й задовільнитися зданою частиною суверенітету, а Zе ніби то справді хоче миру. Якраз ціна, запропонована Гончаренком за нічим не гарантований "мир" і стала кардинальним розходженням з ідеологією й програмними цілями партії й фракції Європейської Солідарності. Тому прощання мало відбутися.

Думаю, що й Олексію Гончаренку, який прийшов у Раду як мажоритарник-самовисуванець не з партійною, а з власною програмою, і зі своєї волі прилучився до опозиційної фракції, теж це буде за краще. Тепер він почне вести власну сольну кампанію та, ймовірно, сформує партію під свої принципи й погляди, яка буде відгризати голоси якраз у слуг Zеленського та його лакейських проєктів.
======
Але тут, при згадці про отих слуг і лакеїв, виникає одне дуже принципове питання, на яке, окрім буквально пари моїх колег з опозиційного середовища, ніхто чомусь не хоче звертати увагу. Отже, усі трубіли про три доволі схожі позиції: Гончаренка, Гетьманцева та харківського мера Терехова. По Гончаренкові, попри всі його численні заслуги у відстоюванні демократії та справедливості, пройшлися всі: і свої, й чужі. Навіть Zеленський від себе не забув пару ламаних п'ятаків добавити. Ну, нехай. Сприймемо, як принципову дискусію. Але далі все вже йде зовсім не так…

То чому під таку "принциповість" наше Zе не наказав, а його слуги поспіхом не позбулися із своєї фракції й навіть з голови комітету не зняли одного з найвпливовіших лакеїв Данила Гетьманцева??? Ну, принципи ж одні для всіх, чи це скрізь, окрім прислужників Zеленнського. Та й, якщо пропозиції цих трьох так різонули свіжонавернену в ілюзію "патріотизму" душе Zеленського, то з Тереховим він також мав би спосіб розібратися, як позбувався мерів-патріотів, наприклад, у Чернігові, Рівному, Полтаві та досі пробує в Києві й Дніпрі. От нехай би спершу відпрацював на тому, хто за його оцінками закликає до зради й капітуляції. Бо коли лише проти одного Гончаренка, який Zеленському вічно п'яти підсмажує (пригадуєте, як той аж з трибуни в зал рвонув з Гончаренком стосунки з'ясовувати?), то це вже більше схоже на особисті порахунки.

Європейська Солідарність продемонструвала принциповість (хоча мені від того зовсім не радісно), а де принціпіяльні слуги? Там же не тільки Гетьманцев на вихід заслужив. Один Бужанський чого вартий?… А де всі білі пальтечка, які до вчора пищали, що «Ваш Парашенка пригрів таку контру», а сьогодні поспіхом поміняли пластинку, як «ЄС і Порошенко прогнулися під тиском Zе»? Ах, забув. Вони ж, як і слуги з того самого коритця харчуються і їм zеленими какашками ротики позабивало. А принциповість і закон у нас, виходить, аж ніяк не один для всіх…