Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "Драматичний вибір у Хрестопоклонну Неділю 2019 року. Чому нині настрій мінорніший, ніж тоді?" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=dmmMJKa-DUo===Перепрошу, сьогодні не стану тут писати довший супровідний допис до відео. От направду, нема натхнення. Йдеться про драматичні події 31 березня 2019 року, коли країна ще не остаточно, але вже переконано й невідворотно попрямувала до прірви і до всього того зла й горя, що їх сьогодні переживаємо. Вирішив трошки поділитися тодішніми своїми спогадами й очікуваннями. Але про це дивіться в сюжеті. Єдине, нагадаю, що емоційний фон тоді, сім років тому, й сьогодні сильно відрізняються. Теж нагадую, в чому ж була причина. Як рейтинги Петра Порошенка ще за рік до виборів обвалили до 6-7 місця. А він таки вийшов на друге й, попри гірку поразку, досі в активному державному житті. Тоді це було досягнення й хоч якийсь промінець надії. Розбираю трошки й обставини, через які ті надії не мали шансів сповнитися, але чому посипати голову попелом, а тим більше грішити докорами Порошенку і його штабу, що «щось не так робили», абсолютно недоречно. Ну, й на останок трошки порівнянь із днем сьогоднішнім. Та відповідь, чому нинішні спогади про той день самогубства нації набагато сумніші. Бо доповнені досвідом сьогодення…