503_Борсуки

Кратос — військовослужбовець 503 ОБМП. До повномасштабної війни працював з автомобілями — знав кожен механізм до дрібниць. Хотів добровільно вступити до лав ЗСУ. Але через стан здоровʼя отримав відмову.Сьогодні Кратос — у строю.Його робота — тримати в русі бойові машини та допомагати підрозділу виконувати завдання. Ремонт, тилове забезпечення, доставка провізії, відведення та повернення побратимів— це частина його щоденної служби.Йому неодноразово доводилося брати участь у бойових діях.Під час одного з виїздів потрапив під атаку FPV-дронів. Машина була пошкоджена і не могла рухатися. Далі — пішки, під постійною загрозою ударів.Унаслідок одного з обстрілів військовослужбовець отримав травму — нині він не чує на одне вухо через відсутність барабанної перетинки.Його перевели на іншу посаду, де він більше не залучається до бойових виходів. Але сьогодні він говорить: «У душі я все одно механік-водій».Його найбільша мрія — щоб війна якнайшвидше закінчилася, а всі побратими повернулися додому живими.

Павло Сбитов, позивний «Академік», — командир 503 окремого батальйону морської піхоти, майор, Герой України (посмертно). Комбат, який не кинув своїх людей у найважчий момент і віддав життя в бою. 9 березня 2022 року механізовані колони російських військ розпочали наступ на Зачатівку поблизу Волновахи на Донеччині. На той момент цей напрямок обороняли лише морпіхи 503-го батальйону та рота 140-го окремого розвідувального батальйону.Під командуванням «Академіка» морські піхотинці вступили в нерівний бій. Після перших втрат батальйон, щоб не опинитися в повному оточенні, відійшов до Євгенівки і зайняв кругову оборону. 11 березня ворог майже повністю замкнув кільце навколо села. Тривали важкі бої. Командир Павло Сбитов відмовився залишати своїх людей і переходити на віддалений пункт управління. Він залишився поруч із батальйоном — там, де був потрібен найбільше.11 березня 2022 року «Академік» загинув у бою.🕯Сьогодні четверті роковини його загибелі. Фільм пам'яті Павла Сбитова на каналі «На лінії вогню».https://youtu.be/Lw_VE9qOEmM?si=tPnF3kTiQfQO1Ea2

🔱 Віталій АСЛАН Бойко родом із села неподалік Умані. До війни 13 років працював у поліції.24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення застало його в столиці. Він був у складі ДФТГ Софіївської Борщагівки. А в січні 2023-го прийшов до військкомату, щоб оновити дані, і одразу записався добровольцем до ЗСУ.Його направили до 🦡 503-го батальйону морської піхоти, у мінометну батарею. Там він став командиром відділення.Перші бої — на Донеччині, біля Вугледара. Потім — Херсонщина: Кринки, острови, прикриття піхоти мінометним вогнем. Саме там він отримав перше поранення.Після лікування повернувся на фронт. Знову Донеччина — район Мирнограда й Покровська. Під час атаки FPV-дронами дістав ще одне поранення. Але Віталій залишився в строю.«Багато чого бачили, але тримаємось і робимо свою справу», — каже він.Його головна опора — родина. У нього двійнята, хлопець і дівчина, обом по 13, займаються боксом.«Якби не ми — ворог давно був би в Києві. Я служу заради дітей, побратимів і країни», — говорить Віталій

Свята зазвичай дають право на паузу — зупинитися, видихнути, побути поруч із тими, кого любиш. На війні такого права немає. Різдво і Новий рік тут не змінюють ритм і не створюють особливого настрою. Вони лише загострюють відчуття відповідальності, яка лежить на кожному рішенні, кожному русі, кожній ночі без сну.Ми проходимо ці дні так само зібрано, як і всі інші. Бо саме зараз важливо не святкувати, а втримати — позиції, напрямки, людей поруч. Ми добре знаємо ціну часу і ціну помилки. Тут немає «після свят» і «з нового року». Є тільки зараз — і відповідальність за те, яким буде завтра. Саме тому ці дні не про ялинки й подарунки, а про вибір залишатися на місці, навіть коли дуже хочеться бути вдома.Країна входить у новий рік не завдяки даті в календарі, а завдяки тим, хто зустрічає цю ніч на позиціях, у холоді, в темряві, з ясною головою і зібраною волею. Завдяки тим, хто тримає лінію, коли інші можуть тримати близьких за руку.Майбутнє не приходить саме.Його тримають.Іноді — ціною власних свят.