Книжкова жаба

Хтось колись напише трактат: «як демократіям виграти у тіньових війнах із диктатурами»А поки це найкраща праця, яка мені траплялася із роздумами на тему, як змінилася війна після 1945 року, як застосувати мистецтво обману в умовах сучасного інструментарію, які можливості та загрози несуть приватні військові компанії (повертаємося у до світ до Вестфальського миру 1648) та які виклики для демократій створює війна нового типуСеред інших прикладів, Шон описує війну в Україні до початку повномасштабного вторгнення, називаючи її не гібридною, а тіньовою. Зараз поєдналися методи війни високої інтенсивності із методами війни нового типу, тому частину висновків можна модифікувати, але більшість тез залишаються актуальними:«Людство успішно вивчає воєнні дії протягом тисяч років: від Сунь-цзи в Стародавньому Китаї до Карла Клаузевіца в Європі XIX століття… То чому Захід продовжує програвати війни, навіть проти неспівмірно слабших ворогів? Проблема не у військах чи ресурсах – у Заходу вони найкращі, а в тому, як ми мислимо. Проблема в нашій стратегії. Ми програємо через власну стратегічну некомпетентність»«Війна – це не тільки бойові дії, а бойові дії – не тільки вбивство. Розуміння цього є ключем до перемог»«Джерелами війни нового покоління були моральна та когнітивна сфери, де навіть фізично сильні особи були вразливими перед шоком, дезорієнтацією, втратою впевненості та зібраності. У четвертому поколінні напади буде спрямовано на джерела соціальної єдності, включно зі спільними нормами та цінностями, економічні структури та інституційні каркаси[воїни четвертого покоління] мають мало або взагалі не мають важливих об’єктів, які були б вразливі до конвенційних атак… Вони рідко носять уніформу, і їх важко відрізнити від цивільного населення. Вони також набагато менше обмежені конвенціями та більш схильні до пошуку новаторських методів для досягнення цілей»«На відміну від Клаузевіца, Сунь-Цзи вважає, що сила є способом ведення війни дурнів, а перемога на полі бою є ознакою бездарного полководця. Найвищим проявом майстерності буде хитро завдати ворогові поразки ще до того, як він вступить в бій»Класичні демократії намагаються жити по правилах війни, яких вже давно не дотримуються їхні опоненти, тому це нагадує шахову партію між гросмейстером та голубами… Єдиний спосіб не програти – зрозуміти, що старі правила більше не актуальні. 1. Хочеться, щоб якомога більше думаючих людей ознайомилися із цією працею2. Треба, розуміючи поточні виклики, працювати над оптимальним планом дійКонвенції втратили свій термін придатності. «Якщо не можеш помітити бовдура за столом, тоді цей бовдур - ти». Якщо проти нас давно воюють неконвенційно і при цьому апелюють до конвенцій та ще й змушують виключно захищатися, це означає, що росіяни читали Сунь-Цзи і, ймовірно, Шона Макфейта. (с) Володимир Стецик

Зустрічайте надзвичайно цікаву нову книжку Вадима Скуратівського, створену на підставі його усних розповідей, - вона знайомить читача з найбільш значущими аспектами культуротворчих процесів, які супроводжують історію України. Скуратівського звільнили із часопису «Всесвіт» в 1978 році за йогостаттю, в якій автор «перебільшив значення Шевченка». Але ж з «культурного всесвіту його і тоді прибрати було неможливо», - влучно зазначив в передмові до нової книги Андрій Пучков. І нагадав: «Саме Скуратівський на початку 1970-х запровадив термін 'культурологіяʼ. Західних вчених таке джерело зацікавить. Вадим Скуратівський висловив лейтмотив покоління в тексті про Шевченка: «Один із найбільших парадоксів в історії культури полягає в тому, що навіть у тих украй рідкісних випадках, коли після міріад перешкод вчорашній раб усе ж таки здобував право літературного голосу (завдяки своїй унікальній обдарованості, "щедротам" меценатів і т.д.), його голос був усього-на-всього слабким відлунням елітар ної культури <...> Саме Шевченко вперше в історії (і не літератури, а людства) порушив цю тисячолітню німоту, саме через нього вперше прохопилася словом, а не лише криком, сама зазвучала, як казали середньовічні теологи, "субстанція пекла", його моторошна, наскрізь пропечена стражданням "речовина". Тут не Орфей спустився в пекло - тут раптово заспівало, затужило в повний голос усе його каміння, усі його стіни й склепіння».Енциклопедичне бачення світу Скуратівський окреслює в своїх портретах сучасників, знакових постатей культури в різних царинах творчого прояву, серед яких С. Аверинцев, А. Білецький, М. Петровський, Ю. Шевельов, І. Дзюба, М. Попович, Л. Кисельов, Г. Снєгірьов, Б. Жолдак, Г. Кочур, Л. Фінберг та інші.Подякуємо всім причетним до публікації книги «От із такого ми світу: Спомини і розмисли» / Підготувала тексти Світлана Симакова ; Передмова, наук. ред. та прим. А. Пучков. – Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2024. – 440 сПідписатися на Книжкову Жабу

Гарна новина! 18 липня 2024 у британському видавництві вийшла книга Андрія Куркова. Пишаємося та вітаємо автора! Це вже друга книга з циклу українського автора, а перша вийшла десь півроку тому та була опублікована більш ніж у 20 країнах світу.Українською книга називається «Щоденник агресіі» серії: «Воєнні щоденники». Це вже друга книга в серії. Вона вийшла в Україні 2023 році у видавництві «Фоліо». А зараз з нею будуть знайомитися з британці та інші англомовні читачі. До речі, третья книга з цієї серії українською очікується у грудні цього року!Про що ця книга? В анотації написано:Двадцять четвертого лютого 2022 року письменник Андрій Курков нічого не написав. І в наступні кілька днів теж. Етнічному росіянинові, який усе своє життя провів у Києві, загрожувала така сама небезпека, як і решті українців. Бо в його світогляді, поведінці й ставленні до дійсності превалює світогляд і поведінка українських козаків XVI століття, коли Україна ще не була частиною Російської імперії, а свобода для українців була ціннішою за золото. Війна вирвала письменника з рідного київського дому й зробила одним з мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Він відкрив ноутбук тільки в Ужгороді, щоб відшукати передчуття війни у текстах, написаних за останні два місяці. І знайшов більше, ніж очікував. Вони, а також воєнні нотатки й есеї, стали щоденником, який розповідає про його особисте бачення війни. Письменник каже, що це «не просто хроніка російської агресії в Україні, а хроніка того, як нав’язана Росією війна – і спроба знищити незалежну Україну – призвела до зміцнення української національної ідентичності. Війна дала змогу світові краще пізнати Україну і навчила сприймати її як одну з європейських держав». Про автора: Андрій Курков — український письменник, журналіст, кіносценарист. Автор понад 20 книг, серед яких є дорослі романи, так і казки для дітей. Курков також є автором понад 20 сценаріїв для художніх і документальних фільмів.Книги письменника перекладені 36 мовами. Найбільше книжок перекладено німецькою (для Австрії, Німеччини, Швейцарії). Також велику кількість його творів перекладено французькою та англійською.Взагалі, мені дуже тішить коли українські автори виходять за кордоном, бо і таким чином популяризується Україна і привертається до нас увага цивілізованого світу. А за завжди на користь Україні.Підписатися на Книжкову Жабу

❗️Муракамі повертається!Нова книга японського письменника «Місто та його непевні стіни»з'явиться найближчим часом англійською мовою! І це справжня подія.Після шестирічної перерви у квітні 2023 була нова книга Муракамі була опублікована японською, а у листопаді 2024 буде опублікована Англійською одночасно у США, Британії, Австралії та у всьому англомовному світі."Місто та його непевні стіни"  -  це типова для Муракамі  історія про таємницю, що  ховається за звичайними  речами, про  непередбачуваність життя  і  про пошук свого місця  в  світі. Для промоції нову книгу Муракамі вже видали накладом у 100 екземплярів і роздали критикам та інфлюенсерам. Вони у захваті! Книга обіцяє  стати  справжньою подію в літературному світі. Вона  стане чудовою нагодою для  нових читачів знайомитися  з  творчістю  Муракамі, а  для його прихильників  -  новим шансом отримати задоволення занурившись в унікальний світ його таланту.Цікаво, коли зʼявиться українською? Якщо англійську чекали більш ніж півтора року? Хто з наших видавництв отримає цей джекпот? Бо ця книга гарантований бестселер!Довідково: Харукі Муракамі – один із найпопулярніших у світі сучасних письменників, його твори переклали більш ніж 40 мовами. Читачеві відомі його романи “Полювання на овець”, “Норвезький ліс”, “Хроніки заводного птаха”, “Кафка на пляжі”, “1Q84”. Муракамі неодноразово номінувався на Нобелівську премію з літератури. Останній роман Муракамі «Вбивство командора» був опублікований у  лютому 2017 року.А ще, у2022 року Харукі Муракамі провів спеціальний випуск свого шоу на радіо, щоб підтримати Україну.Підписатися на Книжкову Жабу

Викладаємо детальний ТОП 10 з анотаціями у двох дописах, по 5 книг у кожному. Частина друга. 6. "2666"Роберто БоланьоВперше опубліковано: 2008Це не просто роман, це вир, що затягує вас у світ жаху,  де  нудьга  зустрічається  з  жахливою  реальністю.  Книга (опублікована посмертно) поділена на п’ять не надто пов’язаних між собою розділів, в яких ідеться про персонажів, яких із різних причин приваблює вигадане мексиканське місто Санта-Тереза. Автор створює  захопливу  мозаїку  з  непередбачуваних  історій,  що  розгортаються у Мексиці.  7. "Підземна залізниця»Колсон ВайтхедВперше опубліковано: 2016Це  подорож  у  глибину  рабства  і  туга  за  свободою.  Історія  Корої,  молодої  рабині,  що  відважується  втекти,  захопить  вас  своєю  душевною  силою. Роман ідеально поєднує історію, жахи та фантастику з філософськими міркуваннями та культурною критикою, щоб розповісти читабельну, сповнену жаху розповідь про дівчину з лютою внутрішньою іскрою, яка йде таємничим шляхом своєї матері.8. "Аустерліц"Вінфрід СебальдВперше опубліковано: 2001Це  подорож  у  пам'ять,  де  одна  людина  шукає  свої  корені,  загублені  в  вирах  війни.  Ця  книга — роздуми  про  трагедію,  втрати  і  незламну  спробу  знайти зниклі  частини жіття. Автор не дожив до публікації свого останнього роману; за кілька тижнів до публікації він помер від вродженої вади серця у віці 57 років. У книзі викладені дискурсивні, мрійливі спогади чоловіка, який колись був біженцем, який загубився на вокзалі у Празі під час війни.9. «Ніколи не відпускай мене» Кадзуо ІшіґуроВперше опубліковано: 2005Це  тривожна  історія  про  любов,  дружбу, про  жахливі  секрети,  що  ховаються  за  маскою  ідилії. Розповідається про Хейлшем - елітну школу,  де  виховують  дітей  з  незвичайними  здібностями.  Кеті,  Рут  і  Томмі  живуть  у  світі  таємниць  і  невідомого,  шукаючи  свою  ідентичність  і  правду  про  їхнє  існування.    10. «Гілеад»Мерилін РобінсонВперше опубліковано: 2004Перша частина тетралогії, за якою йдуть «Дім», «Ліла» та «Джек».Ця книга про життя  Джона  Еймса,  конгрегаціоналіста,  що  шукає  зцілення  у  вірі  і  сім'ї.  Автор  з  тонкою  іронією  розповідає  про  життя  у  невеликому  протестантському місті  в  1950-х  роках  і  про  той  час,  коли  моральний релігійний  запал і релігійне бачення через століття перетворилися на  самовдоволення.Підписатися на Книжкову Жабу

Читаю новину, що Головнокомандувач ЗСУ Сирський провів розмову з французьким філософом Бернаром-Анрі Леві прямо на передовій. Прочитав цю новину і вирішив викласти уривок зі своєї книги, яка майже закінчена"У 2019 році, напередодні першого туру голосування за президента, в Київ приїхав Бернар-Анрі Леві, як емісар президента Франції Еманюеля Макрона. Він мав заплановані три зустрічі з трійкою лідерів. І от після його зустрічей з Порошенко і Тимошенко, мені зателефонував його секретар Владислав Давідзон, з яким ми приятелі. - Mon ami, у нас велика проблема. Зеленський відмовляється зустрічатися з Бернаром-Анрі Леві. Він адекватний?, - запитав він мене.- Проблема схоже у тому, що він не знає, хто такий Бернаром-Анрі Леві і не дуже розуміє його місію, - припустив я.- А ти можешь допомогти і поговорити з ним?, - запитав він мене, - Ти ж всіх знаєш..- Знаю.Хоча і не всіх. Але думаю, що проблему можна вирішити, якщо хтось з його оточення йому пояснить, що хто такий Бернар-Анрі та чий він посланець.- Ми вже це намагалися зробити, - майже кричав у слухавку мій французький друг, - він нікого не слухає. - А з ким ви комунікували?- В нього є людина, яка займається міжнародними питаннями. З ним.- А прізвище у цієї людини є?- Олександр Данилюк.- Знаю його. Побалакаю з ним і повернуся до тебе, - резюмував я.Зателефонував Данилюку і почув, що все так, як і казав Давідзон. Зеленський не бажав з ним спілкуватися і не бажав чути жодні аргументи. - Слава, зрозумій, не вражає його своїм масштабом Леві. От якби це був Том Круз чи Бельмондо, то він би не лише погодився на зустріч, а побіг би. А тут йому не цікаво, - сумно закінчив Данилюк. Я зателефонував Владиславу і розповів про про те, що поговоривши з Данилюком визнаю, що ситуація дика і безглузда. - Слава, ми не можемо повернутися не зустрівшись. Ти розумієш? Зателефонуй йому. Будь ласка! Може тобі вдасться переконати Зеленського. - Спробую, але нічого не обіцяю, - відповів я і зателефонував Зеленському.Далі в мене відбувся дуже смішний і абсурдний діалог з кандидатом у президенти. Він розповідав мені, що не планує зустрічатися з кожним підстаркуватим пенсіонером, який буде хотіти з ним поговорити. Що в нього немає часу. Що він йому не цікавий. Що... Було ще багато чого, на що я апелював, що Бернар-Анрі Леві інтелектуал, філософ та авторітет світового рівня, що люди цікавляться його ідеями та думками, що є велика черга з тих, хто хоче почути його думку та послухати його лекції, що він близкий до Макрона і ця зустріч може на багато що повпливати. - Ти реально вважаєш, що цей дідуган на щось впливає?- Вова, я вважаю, що не лише впливає, а й ти можеш цікавих думок від нього набратися. Таке нікому ніколи не заважає.- Я подумаю, - сказав Зеленський і поклав слухавку.На наступний день, мені зателефонував Давідзон і сказав, що зустріч відбулася, він дякує, а Бернар-Анрі Леві запрошує на каву в готель Інтерконтіненталь, де він зупинився. Звісно, що я не відмовився і поїхав. Я ж не Зеленський. Розмова з Бернаром-Анрі була дуже цікавою. Навіть більшою, ніж я сподівався. Коли ми прощалися, то він сказав:- Якщо його оберуть, то буде біда. Велика біда. Він зовсім не політик. Нічого не розуміє і хоче всім довести, що він кращий у всьому. І він жадає визнання. Це його помітна вада і цим будуть користатися. - Але схоже, що його таки оберуть, - сказав я.- Тоді, буде біда, - закінчив наш діалог він. Я попрощався з ним і з Давідзоном та пішов по своїх справах, а емісар французького президента пішов по своїх справах."А сьогодні з Бернаром-Анрі Леві зустрічається та спілкується вже Головком ЗСУ. Значить в ОПі вже знають, що він не якийсь дідуган. Тож прогрес є. Хоч в цьому. ))