Кіт Пилипко в нас розмовляє!:)Ні! Не брешу!!! Людським голосом розмовляє!:) З легким французьким акцентом!:)Я хуч й не служу вже півтора десятка років, та прапорщицький підхід до життя та оточуючих нікуди не дівся ж?:)Але є в нашому гуртожитку й слабка ланка!:) То я про Ірина Олександрова, якщо що!:)Добра вона, емпатична, лагідна!!! Саме тому, коли Пилипкові конче потрібно витрухатися у двір, до мене він не йде!:) Бо зненацька в його напрямку може полетіти важкенький капець!:)Тому він старанно волає під дверима олександровської кімнати:- Іііііііііггггаааа!!! Відкгггггииииий дверііііі!!!:)Й вона ж йде!:)Сьогодні таки прийшов до мене? Іру не кликав!:)Тихеееесенько кликав мене!:)- Мммммам??? Сидить та потвора на моїй канапі! Витріщується на моє обличчя!:) Чекає, поки я очі розплющу, й мамкає!:)Я намагаюся спати далі!:)Він трошки додає гучності!:)- Мммммааааммм??? Як тільки я очі розплющила, хуткенько біжить до кухні! Вимагає терміново досипати в усі миски їдла та долити молока!!!:)Раз з обрізкою троянд сьогодні знов нічого не вийшло, наварила борщу! Натерла салату з яєць, твердого сиру та мОйонЄзу!:) Ще й колежанку відправила до крамниці по рибну консерву!:) Для того ж салату!:)Разом з колежанками й обідали! Посуд перемила. Білизну з мотузок зібрала. Цигарку вицмулила у дворі. В шапці, бо березневі погоди такі… Моя боса маківка мерзне без шапки… Йду до канапи!!! Мене не тривожити!… Та ну так… Не встигла доклацати в телефоні про тривожність, воно вже виє… Згадай лайно, ось і воно…