А рано-вранці на головній площі задзвонили дзвони і величні коти пішли будити мешканців міста. Першою від такої гучної „музики“ прокинулась Лана. Вона підійшла до вікна і побачила, як збирається натовп і кудись іде. Швиденько і собі зібравшись, Лана поспішила за місцевими мешканцями. Незабаром до натовпу доєднався і Леон.—Доброго, ранку, друже!– проказала Лана.—Доброго, ранку!  А ти не знаєш, що відбувається? І куди всі йдуть?—Не знаю,– стиснула плечима дівчина. — Самій цікаво.— Отже зараз усе й дізнаємось,– мовив Леон. А на головній площі біля великого фонтану стояв король Блискавок.—Ну що, Мир і Мак, – знайшли собі „підопічних“—Знайшли,– в один голос відповіли Мир і Мак.—То показуйте,– наказав король. Чоловічки підійшли до Лани з Леоном.— Ось ваше величносте! Лана та Леон. Король уважно розглядав дітлахів.— Якийсь він дивний, –прошепотіла дівчина.—Згоден. Отже, будемо спостерігати — Про що це ви шепочитесь? Я не дозволяв!—А нам ваш дозвіл і не потрібний,–мовив Леон.— Послухай–но, хлопчина. Я тут вирішую, хто говоритиме, а хто ні. Ви знаходитесь у моєму світі і тут діють певні закони. Зрозуміло?— Ні, не зовсім. Мене викрали і мою подругу теж. Та король Блискавок не звернув на це уваги. Отже поки ви житимете тут, будете робити усе, що я скажу. А Мир і Мак прочитають вам інструкцію про ваші обов'язки. Його величність ще щось казав, але Лана з Леоном слухали в піввуха. Завершивши промову король Блискавок залишив головну площу і натовп потроху розсмоктався.—А ходімо до мене, поснідаємо?– запропонувала Лана — Ходімо! Я такий голодний, що з'їм кита. От тільки напишу Микиті.„ Привіт, друже! Ми застрягли у світі лего, сподіваюсь не на довго. Зараз будемо розробляти план,як повернутись додому. Дуже тебе просимо, заспокоїти наших батьків, аби вони не хвилювалися. Стосовно того, де ми, вигадай щось. Ми на тебе розраховуємо. Леон і Лана “. І вже за секунду повідомлення полетіло до Микити.—Ну що відправив смс нашому другу?— Так, – відповів Леон і пішов мити руки. А Лана тим часом зробила тости з ягідним джемом, омлет по– французьки і заварила фіалковий чай. Вийшовши з ванни  Леон відчув безліч ароматів, що так і вабили. —Овва! А я і не знав, що ти так класно готуєш,– усміхнувся Леон.—Дякую,– прошепотіла Лана. — Сідай, а то все охолоне.— Сніданок на балконі,як романтично!...„Ох, Леоне, ти мене зовсім не знаєш“ –подумала вона. А вголос лише сказала:— Смачного!