Знову на зустріч Захисників, що вибралися з полону, зібралася Звенигородська громада. І цього разу, після після виснажливих років неволі та важких випробувань на рідну землю нарешті повернулися одразу двоє наших земляків.
Довгий шлях додому здолав уродженець і житель Звенигородки, солдат Вячеслав Товкес, який зі зброєю в руках захищав країну з травня 2024 року, а в липні потрапив до неволі під час запеклих боїв поблизу Новоолександрівки на Донеччині. Разом із ним додому повернувся  мешканець села Моринці, старший солдат Олександр Ткаченко, який став на захист Батьківщини ще в перші дні повномасштабного вторгнення й опинився в полоні під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку у липні 2024 року.
Обох Воїнів вдалося визволити в результаті обміну 19 серпня 2026 року. По тому було тривале лікування і реабілітація, а цими днями вже Звенигородщина урочисто та з глибоким трепетом зустрічала своїх Героїв. Привітати земляків зібралися найрідніші люди, представники міської ради та численна громада. Особливо зворушливою миттю зустрічі стало зняття іменних металевих листків Вячеслава та Олександра з Дерева надії — нашого символу, що береже непохитну віру всієї громади в повернення бранців російської неволі та наших безвісти зниклих земляків.
Звертаючись до присутніх та вітаючи воїнів на рідній землі, міський голова Звенигородки Олександр Саєнко підкреслив, що ця подія дарує всім глибоке усвідомлення: жодне випробування не є безкінечним, коли є непохитна віра.
«Ворожий полон — це намагання зламати людину, позбавити її імені, волі та надії. Але ви пройшли це найважче випробування й вистояли. Ваше повернення є безумовним тріумфом людської гідності над жорстокістю, доказом того, що дух українського Воїна неможливо ув'язнити чи підкорити, — наголосив міський голова. — Ви обоє були далеко, але ваші рідні й кожен небайдужий житель Звенигородщини подумки тримав вас за руку. Бачачи вас на рідній землі, ми відчуваємо радість і бережемо надію на повернення й інших наших захисників, які досі перебувають у неволі чи вважаються безвісти зниклими».
Олександр Саєнко також запевнив Захисників, що громада поруч і надасть усю необхідну підтримку під час їхнього відпочинку та реабілітації.
Попереду у Вячеслава та Олександра — родинний затишок, відновлення сил та повернення до мирного життя. Звенигородська громада щиро дякує воїнам за незламну витримку, мужність і стійкість.
Вітаємо вдома, Герої!