Повідомлення telegram каналу - @zolochivskaotg

ЗОЛОЧІВСЬКА ГРОМАДА ЗНОВУ В СКОРБОТІ
Знову нестерпний біль від утрати і відчуття жахливої незворотності поглинає громаду. Війна безжально поставила крапку в героїчному життєписі ще одного мужнього, відважного воїна: командира відділення-командира машини мотопіхотного батальйону, молодшого сержанта Валерія Олександровича Кошарного.
Народився Валерій 27 травня 1984 року в селі Гнідин Бориспільського району Київської області. Тут пройшло дитинство, роки навчання в місцевій школі, яку закінчив у 2002 році. Вищу освіту юнак почав здобувати у Київському політехнічному інституті, згодом перевівшись до Київського славістичного університету.
Щирий, веселий, позитивний. У 2007 році зустрічає свою долю – кохану Наталію. За рік створюють родину, згодом народжують і виховують у любові двох синів-соколів: Олександра та Дениса.
Коли дітлахи трішки підросли, сім'я із Гнідина переїхала до Києва.
Із 2007 року Валерій працював у ЗАТ "Воля Кабель", за рік – у ТОВ "Інтернет Відео Комунікації", з 2016 року – начальником дільниці в товаристві "Левелком". А в 2020 році влаштувався на роботу до ТОВ "Харківські залізобетонні конструкції", де посаду майстра цеху суміщав із посадою начальника відділу збуту. Працював на залізобетонних верстатах та обладнаннях, розробляв перспективні плани продажів.
Невдовзі після 24 лютого 2022 року Валерій Кошарний долучився до Бориспільської територіальної оборони. У квітні 2023 року вступив до лав ЗСУ, адже розумів: має бути там, де вирішується доля вільної української держави. З липня 2023 року перебував на військовій службі на Чернігівщині, згодом пройшов підготовку оператора ПТРК і був призначений старшим стрільцем-оператором. На початку минулого літа перевівся до 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Нагороджений нагрудним знаком "За зразкову службу".
Турботливий брат, найкращий батько, люблячий чоловік та найуважніший син. Пліч-о-пліч із побратимами Валерій своїм важким ратним трудом повертав одним співвітчизникам дім, іншим мир в оселю. А сам повернувся до рідного дому на щиті.
Захищаючи волю та незалежність України, 16 вересня 2024 року командир відділення-командир машини мотопіхотного батальйону, молодший сержант Валерій Кошарний загинув поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області під час артилерійського обстрілу з боку російських окупаційних військ. На жаль…
Ми всі живемо сподіваннями, що це остання воєнна осінь. І невимовно болить, що вона стала останньою для українського воїна Валерія Кошарного. Ціною власного життя, власних нездійснених мрій він заплатив за наш завтрашній день, який ми житимемо попри тугу, не маючи права здатися, втомитися, збайдужіти.
Вшануймо належно пам'ять про героя. Підтримаймо родину полеглого захисника. Це обов'язок кожного з нас. Це найменше, чим ми можемо віддячити за українське небо над нами.
Про дату та час прощання з Валерієм Кошарним буде повідомлено додатково.
Дякуємо за захист. Навіки – слава і честь.