ОСТАННЯ ДОРОГА ДОДОМУ12 серпня 2026 року став важким днем для Золочівської громади. Днем скорботи, болю і прощання. Днем, коли ми провели в останню земну дорогу того, хто віддав своє життя, захищаючи Україну та кожного з нас.29 липня 2026 року поблизу населеного пункту Діброва Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України загинув житель села Петропавлівське, солдат Сергій Вікторович АСТАФ’ЄВ.Сергій запам’ятався усім, хто його знав, як надзвичайно спокійна, врівноважена і безконфліктна людина. Від нього ніхто й ніколи не чув лихого слова. Та за цим зовнішнім спокоєм була глибока внутрішня сила, чесність і принциповість. Він не терпів лицемірства, завжди говорив правду в очі й ніколи не залишав без допомоги того, хто її потребував.У Сергія було багато мрій, планів на майбутнє і безмежна жага до життя. Але повномасштабна війна змінила його долю.У серпні 2024 року Сергій став до лав Збройних Сил України. Вірність українському народові він присягнув берегти у складі легендарної 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Обіймав посаду оператора 2-го відділення роти протитанкових ракетних комплексів.Він брав участь у важких боях на Сумщині, Харківщині, Запорізькому напрямку, стримуючи ворога та захищаючи українську землю.Відвага Сергія не була бездумною. Це була усвідомлена готовність захищати свою країну. Він неодноразово брав на себе найскладніші завдання. Не відступив і тоді, коли погодився на виконання спеціального бойового завдання високої складності на Курському напрямку, на території росії.Сергій був людиною слова. Якщо брав на себе відповідальність — виконував. Він не шукав легших шляхів і не відступав перед небезпекою. Просто робив свою справу. На жаль, 29 липня внаслідок штурмових дій переважаючих сил ворога його життя обірвалося. Бойове завдання було виконано ціною власного життя.Сергій повернувся додому на щиті. Золочівська громада зустріла свого Захисника живим коридором шани та провела в останню земну дорогу.Схиляємо голови перед пам’яттю Сергія Астаф’єва.Перед його мужністю.Перед його жертовністю.Перед його любов’ю до України.Світла пам’ять Захиснику України Сергію Астаф’єву.Вічна шана і низький уклін. Дякуємо за захист.