ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ЗУЄНКА7 квітня 2026 року наша громада у глибокій скорботі та зі сльозами на очах провела в останню земну дорогу свого Захисника Володимира Анатолійовича Зуєнка. Воїн тривалий час вважався зниклим безвісти, але, на жаль, повернувся до рідного дому «на щиті».Згадаємо…Народився Володимир 4 листопада 1981 року в місті Вишневе на Київщині. Коли ж сім’я залишилася без батька (так склалися обставини), мама з двома маленькими дітками повернулася до рідного Гнідина. Тут він закінчив школу, де запам’ятався всім своєю артистичністю та любов’ю до сцени. Здобув професію будівельника, пройшов строкову службу, працював та допомагав мамі… Він був справжньою опорою для своїх рідних, був доброзичливим, мрійливим і надзвичайно працьовитим. Його особливою гордістю був садочок, який він власноруч посадив і з любов'ю леліяв біля дому.4 травня 2024 року Володимир був мобілізований до Збройних Сил України. На фронті був гранатометником 2-го батальйону військової частини А2582. Але не довгим виявився бойовий шлях рядового Зуєнка. 12 серпня 2024 року мамі надійшла жахлива звістка, що її син під час бойових дій на Курському напрямку зник безвісти. Понад півтора року материнське серце жило надією. Тривожні дні, безсонні ніч і віра в те, що син живий... Проте у квітні 2026 року судово-медична експертиза на підставі аналізу ДНК підтвердила найстрашніше: Володимир Зуєнко загинув у тому запеклому бою, до останнього подиху залишаючись вірним Військовій присязі та Українському народові.Висловлюємо найщиріші співчуття родині полеглого Героя. Нехай Господь дасть сили пережити цю втрату. Пам’ять про Захисника, який віддав життя за нашу свободу, житиме вічно у наших серцях і в кожному квітучому дереві його саду.Спи спокійно, наш Герою…Вічна пам'ять і слава Захиснику України!