✅✅«Тисячовесна» сьогодні — це велика бюджетна ін’єкція, а не інституційна система, — член НСЖУ, викладач інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка Петро Катеринич.«Тисячовесна» сьогодні відрізняється від європейських моделей фінансування культурних продуктів, і на їхньому тлі виглядає як інверсія, пише він у статті «Кому пасуватиме туфелька за чотири мільярди: як «Тисячовесна» визначала переможців».Наприклад, Польський інститут кіномистецтва (PISF) має постійне галузеве джерело фінансування. Зокрема, за законом 1,5% визначених доходів кінотеатрів, дистриб'юторів, телеканалів, кабельних і VOD-операторів спрямовуються на цей інститут. Потім гроші розподіляються через постійні операційні програми та конкурсні сесії. Тобто механізм фінансування працює не як одноразовий великий конкурс, а як інституційна система.Водночас французький CNC розвиває систему галузевих відрахувань із 1948 року. Спочатку гроші залучали через збір із кіноквитків, а згодом до механізму долучили телебачення, відео та платформи.  «Українська модель наразі інша: велика бюджетна ін’єкція через новий механізм, який іще шукає сталі правила. Це дає швидкість і розмах — і водночас загострює питання передбачуваності, без якої індустрія не може планувати далі, ніж на один сезон.Заради справедливості: «Тисячовесна» зробила й те, чого від держконкурсів давно не очікували. Відкритість Мінкульту, п’ять днів публічних пітчингів, письмові коментарі до заявок, проведення фіналу в Івано-Франківську, понад 20% дебютантів — це інша культура процесу, ніж закриті практики попередніх років», — пише автор. Водночас Катеринич попереджає, що президентська ініціатива може «з’їсти» все у культурній сфері, що не є «Тисячовесною». Адже на її реалізацію в держбюджеті передбачили 4 млрд грн, тоді як у бюджетній декларації на 2027 рік на сферу кінематографії через Держкіно — лише 128 млн грн. Більше про це читайте на нашому сайті.🚀Підтримати🤝_✅✅_🤝🚀Приєднатися до ZN.UA