03 / 2026Каріна Саварина “За маму, за тата”Дуже непроста книжка. Читав довго, відкладав, повертався знову. Урешті-решт я тут. Книжка відчиняє двері до власних спогадів про дитинство, про родину, вулицю, перехожих, однокласників. Є історії із присмаком теплої ностальгії, де затишно та комфортно. А є історії, які ти пригадуєш і думаєш, добре, що це вже позаду, добре, що я і з цим дав раду вже. Як на мене, “За маму, за тата” - це не стільки перша книжка в Україні про розлади харчової поведінки, скільки текст про нестачу любові, нестачу емоційного контакту. Коли батьки живуть своє життя, ігноруючи спілкування з дитиною, обмежуючи пояснення навколишнього світу, лишаючи це на розсуд дитячого мислення. І якщо після прочитання книжки можна брати одну думку, то я би взяв цю думку героїні: “В дорослому віці вона усвідомить, що ні разу не чула від батьків слів я тебе люблю, люблю тебе, люблю”. Це страшно. Говорити, зізнаватися, бути відвертими - це задача не на завтра, це наші реалії, це наш ton of voice. У книзі багато уваги надається зіставленню дорослої Варвари та маленької Варі. Знаєте, я часто теж подумки звертаюся до того маленького Артурчика* який перетягує шлангу на грядці, допомагаючи бабусі поливати картоплю (бо страшенна засуха на цьому Донбасі), * який у 12 років уперше побачив, як старший брат курить сигарету, і це був шок контент,* який до літньої халабуди притягнув усі шкільні грамоти, аби облаштувати кімнату, уночі пішла злива, і нема тих грамот,* який забиває гол у ворота 6-А, виводить команду вперед, а за 10 хвилин з якогось переляку грає рукою у своєму штрафному майданчику та привозить пенальті у свої ворота,* який після школи за майстернями виходить “по разам” з Женєю, бо пацани в класі сказали, що треба відповідати за базар і тому треба битися, а я так хочу додому, бо там о 15:00 серіал про Супермена,* який боїться їхати у велике місто і мріє все життя прожити в Стаханові, бо тут усе знайоме та близьке…І от що думаю я. Нам усім варто подружитися з нашою внутрішньою дитиною, знайти компроміси із дитинством та рідними. Бо таке наше життя, такий наш досвід. Варя і Варвара мають стати єдиним цілим зрештою, бо це максимально правильний та логічний підсумок. Тому оптимістичний фінал книжки для мене важливий. Декілька цитат із книжки:1. раніше люди ходили в пошуках відповідей на свої питання в церкву до бога, а тепер у всіх нове вірування - терапія.2. У Барбари ніколи не було вдома морозива, просто так, й апельсинів не було.3. Розмови дорослих складалися із обговорювання інших людей, вони, ті люди, завжди все робили не так, як треба4. Коли мама або тато гримали дверима, щось у хаті змінювалось назавжди, не відновлювалось.5. А вона хоче вирости, щоб кимось бути, сісти у потяг і поїхати звідси, вчитись в університеті, спати в іншому місці, мати зачинені двері, у які ніхто не зможе увійти.6. важливі тільки пересування у просторі, гра та їжа, тільки ці три речі хвилюють дітей, коли батьки втрачають над ними контроль7. У спогадах чомусь завжди літо, у великому світі нічого не відбувалось, тільки тут і зараз - ось бабуся й ось всесвіт навколо неї із маленьким супутником у вигляді Варі.Список прочитаних книжок у 2026 році1. Коллін Гувер “Покинь, якщо кохаєш”2. Артур Дронь “Гемінґвей нічого не знає”3. Каріна Саварина “За маму, за тата”
Неймовірно приємно вдруге (!) бути серед журі Всеукраїнської премії дитячої літератури “Гуманна книжка”. Це нагорода від UAnimals для авторів та авторок, ілюстраторів та ілюстраторок, а також видавництв книжок, які виховують у дітей дбайливе ставлення до природи.Цікаво, що цього року було представлене родинне журі, тож усі книжки із короткого списку фіналістів ми читали разом із Мариною та Марком. Усі книжки дуже щирі та неймовірно ліричні. Я переконаний, що якомога більше родин мають прочитати ці книжки, бо тут ідеться про важливі цінності та ідеї - гуманне ставлення до природи, до тварин, до того світу, що нас оточує.За результатами оцінювання нагородами в 2026 році було відзначено такі книжки:* “Снігове морозиво” (авторка Катерина Лазірко, ілюстраторка Ірина Потапенко, видавництво “Час майстрів”)* “Лев у цирку не сміється” (авторка Ганна Булгакова, ілюстратока Каріна Шуба, видавництво “Ранок”)* “Мій друг снігур” (авторка Надійка Гербіш, ілюстраторка Анна Сурган, видавництво Старого Лева)Спеціальна нагорода: “Татусева книга” Володимира Вакуленка (автор загинув від рук окупантів на Харківщині у 2022 році).Для мене цей вечір про книжки, але водночас і про роль освіти. Я дуже ціную партнерство освітньої фундації «МрійДій» та UAnimals. З 2025 року ми поширюємо ідеї проєкту “Гуманна освіта” серед українських учителів та закладів освіти. Станом на сьогодні 580 учителів пройшли навчання з цієї теми та отримали сертифікати підвищення кваліфікації. Проведено 4 вебінари (незабаром п`ятий, до речі!), відтак 190 уроків у різних школах України для понад 3 тисяч дітей. І впевнений, що це тільки початок масштабної освітньої ініціативи.Тож хороші ідеї об`єднують сильні організації, сильних людей, які прагнуть подвоїти ефективність діяльності. Обіцяю поділитися відгуками про всі книжки премії. Це дійсно того вартує!
* Коли чоловік на межі зриву отримує лист із дитячим малюнком і втирає сльози - це в ньому стільки Бога проявляється, що й не осягнути.* Багато з нас думали про можливу загибель, прокручували різні варіанти. Важко прийти на Марсове поле під час відпустки, провідати побратимів і не подумати про те, що, може, десь у наступних рядах лежатимеш ти.* “Ми всі тут загинемо, якщо не буде закону про дємбель і війну воюватимуть лише нами”* Це не коротка війна, яка тимчасово змінила нашу рутину, але скоро, мовляв, все буде як раніше. Це нові часи, які почалися і невідомо коли закінчаться, та чи закінчаться взагалі.* Щоб хтось жив, хтось інший повинен це життя захищати. Лінія фронту і військові на ній - це єдине, що відділяє нас від жахливої смерті.* Кожен, хто приєднався до Збройних Сил, взяв відповідальність, як то кажуть, за себе і за того хлопця… Так-от. Настала черга того хлопця. Час взяти на себе відповідальність тій частині суспільства, якій забезпечили два роки життя під час повномасштабного вторгнення.* Якими б героїчними не були ті, хто нас захищають, вони втомлюються, хворіють, отримують поранення та гинуть. Герої вмирають. Герої вмирають. Герої вмирають. І чим довше їх не міняти, тим більше вмирають. Тим глибше просунуться росіяни. Тим більше сімей вб`ють. Можливо, цього разу й вашу.* А справа в тому, що приєднатися до армії зараз - це ще не героїзм. Це зрілість і розуміння нової механіки виживання.* Хто не розуміє людей, які добровільно йдуть на війну - спати в землі, сцяти в пляшку і сподіватися, що влучить не в тебе, - тому треба подивитися на дитину.* Зранку повернулося трохи надії. На війні так буває завжди, коли після темряви сходить сонце.* Тож ми перемагаємо війну щоразу, коли повертаємо тілові його важливість та унікальність. Коли загиблого героя привозять додому. Коли над тілом плаче рідня. Коли його з почестями хоронять.* Ми називаємо росіян орками чи свинособаками, бо сама мова пручається від означення їх як людей.* Сталось так, що вершинна література про війну нічого нам насправді не здатні сказати про війну, в якій ми самі живемо й помираєм. Війну, яку вони не засвідчили.* Колись вони використають Ремаркову позицію бідних обманутих хлопчиків, щоб відбілити себе.* А нам довелось подорослішати і зрозуміти, що фронт вирушив до нас. Що ця війна відбувається тут і вона загрожує існуванню всього і всіх, кого ми любимо.* яка ціна національній літературі, якщо нація впродовж історії лише краде, вбиває і влаштовує геноциди?* Це наш час - сама жорстокість. Це наш час такий. Нечесний. Знущальний.* Пам`ятати усе це - жахливо. Гірше - тільки забути про це.* Я стільки всього відчуваю. Я не думав раніше, що буду здатним на цю любов.* Так, як було колись, вже не стане ніколи. Але буде також добре. Просто тепер по-іншому.* Люди тримаються за людей і за слова. Кожному потрібен хтось, хто говоритиме слова у найважчі життєві моменти.
👌 Товариство. Є можливість придбати книжку "Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитися" зі знижкою 50 %.📍 Щоб скористатися пропозицією, потрібно обрати книгу в категорії «Гаражний розпродаж» і під час оформлення ввести промокод — sale.👌 усі книжки мають хороший стан, пошкодження незначні (а часто — символічні), це можуть бути надбиті кутики чи корінець, потертість або вигорілий зріз тощо;- знижка 50% на категорію «Гаражний розпродаж»;- акція діє лише три дні — 21-23 січня;- щоб скористатися знижкою 50%, потрібно ввести промокод — sale;- кешбек 5% нараховується стандартно;- замовлення на суму від 1000 грн доставляємо безкоштовно;- за запитом надсилаємо фото конкретного примірника, щоб ви бачили пошкодження.👌 Гаражний розпродаж — це унікальна можливість придбати класні книжки за півціни. Незначні дефекти мало помітні й не впливають на головне — зміст.👌 Обирайте позиції з категорії «Гаражний розпродаж» — читайте вдвічі більше крутих книжок → https://stretovych.com.ua/catalog/?term=sale
Отже, я знову на другому модулі в University of Warwick. Це дуже знаний університет, про що свідчать результати та рейтинги. У Guardian University Guide 2026 Warwick посів 7-ме місце серед університетів Великобританії.Трішки розкажу про це студентське життя.Маю персональний акаунт, доступ до розкладу та всього звабливого світу університету.Також є мобільний застосунок із усієї цінною інформацією (розклад автобусів, мапа кампусу, доступ до бібліотеки тощо). До речі, моя студентська картка - це своєрідний ключ доступу до будівель та аудиторій, а ще це й можливість знижок у місцевих магазинах.Я розумію, що надивленість - це достатньо важлива складова, тобто подивитися, як тут усе облаштовано та функціонує. Можливо, деякі ідеї запозичити для свого досвіду та професії.Кампус університету наче маленьке місто. Тут є магазини, кав`ярні, бібліотека, каплиця, простори для молитви, великий спортивний центр, скульптури по території, мистецький центр, кінотеатр. Ну й авжеж сучасні навчальні простори для лекцій і семінарів.Ми тут же й живемо. Назвати це гуртожитком якось важкувато. Безкоштовна кава на першому поверсі, власне тут чимало простору для спільної роботи над ідеями та обговорення. Ось ця філософія co-creation тут навколо панує. Коли співпраця робить нас сильніше, коли взаємодія дає продуктивні результати. У приміщеннях багато мотиваційних цитат, які надихають як мінімум замислитися, як максимум - зважитися на новий крок до реалізації мрій.
Направду книжок мало би бути більше. Але я маю такий ритуал. Прочитати книжку, виписати тези та думки собі в окремий документ, який я потім зберігаю на Гугл Диску. Написати окремий допис про прочитану книжку у Фейсбуці та на Goodreads. І тільки потім зараховую собі книжку як прочитану. Сам собі вигадав таку схему, сам від цього і страждатиму)Цього року повертався до класики. Намагаюся перечитати наново вже знайомі твори, відшуковувати речі, які хочеться зацементувати в собі. Також звертався до різних жанрів, усвідомлюючи, що сильних чи слабких жанрів немає, вони всі є однаково актуальними в сьогоденні.Ну й як поважна причина, чому читав менше, бо, власне, писав свою книжку. І чимало часу приділяв презентаціям та заходам, присвяченим тексту “Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитися”.Книга року. Вільям Голдінг “Володар мух”. Безкомпромісна історія про те, як змінюється сутність людини за інших умов.Відкриття року. Анна Завертайло “Солодкий несолодкий бізнес”. Я би й надалі читав чесні зізнання бізнесменів про реалії та створення сучасних українських брендів.Книга, що повернула надію. Гарпер Лі “Вбити пересмішника”. Перепакував деякі погляди про батьківство та роль батька, читаючи історію Аттікуса Фінча. Запрошую і вас ділитися своїми списками та відкриттями. Список прочитаних книжок у 2025 році:1. Юваль Ной Гарарі «21 урок для 21 століття»2. Курт Воннегут «Бойня номер п’ять»3. Дж. Р. Р. Толкін «Володар перснів. Братство короля»4. Агата Крісті «Убивство в будинку пастора»5. Дж. Р. Р. Толкін «Володар перснів. Дві вежі»6. Дж. Р. Р. Толкін «Володар перснів. Повернення короля»7. Гарпер Лі «Вбити пересмішника»8. Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене»9. Марко Вовчок «Інститутка»10. Льюїс Керрол «Аліса в Країні Див»11. Вільям Голдінг “Володар мух”12. Йохан Ідема “Як ходити до музею”13. Анна Завертайло “Солодкий несолодкий бізнес”14. Джейн Остен “Гордість і упередженість”
TGLIST.COM.UA
