Ви теж задумувалися над тим, чому саме Україна опиняється раз за разом фігурантом внутрішньополітичних розбірок самих різних держав трьох континентів? Сполучені Штати, Угорщина, Словаччина, Польща, знову Угорщина, Південна Корея, знову Сполучені Штати? Ну це ж не може бути чисто випадковістю. Тим більше, що у світі, особливо в африканському чи латиноамериканському регіонах є безліч країн з набагато скандальнішою репутацією?

Чи не тому, що українцям притаманна дуже специфічна меншовартість, коли правими за замовчуванням вважаються іноземці, а не свої? Коли замість того, аби у відповідь нагадати про перспективу бомби на Варшаву чи замирення із Путіним заради спільного походу на Вашингтон, тут відкривають сеанси самоприниження і починають строчити в соцмережі, як їм тут соромно за таку "неєвропейську" поведінку. Фактично, ми тримаємо континент за горло і будь-який наш мир із Путіним означає гаплик усьому Європейському Союзові. Але при цьому увесь політикум і якась частина громадян буквально плазує перед великим білим паном. Будь-яка вказівка єврокомісарів на наші внутрішньополітичні, до яких цим пройдисвітам не мало б бути ніякої справи закінчується картонними протестами і гаслами"Зелю геть", замість того щоб викинути цих радників з водіями білетом і перспективою тюрми у випадку повернення.

Реально, країна демонструє якийсь колективний куколдізм, не дивно, що цим користується хто завгодно, включно з південнокорейським президентом-комунякою.

Якого самого тримає за горлянку товариш Кім Чен Ин, оскільки після того, як Лі Чже Мьон проголосив курс на примирення з КНДР, уся його політична кар'єра тепер залежить від примх північного вождя. Беріть з нього приклад, замість глузували з ідей чучхе. Бо нещодавно уже виявилось, що Пхеньян під ваші смішки збудував військово промисловий комплекс потужніший за український