Що я можу сказати про фактичну амністію Пашнському в обмін на пожертви фундаціям Стененка та «Повернись живим (і несудимим?)». Це ж можна просто корупціонерів обкласти податком на фонд Стерненка і не морочити собі голову оцими зливами розмов особливо упертих. Або продавати завідоме відпущення корупційних гріхів на рік чи на два. Замість того, щоб носити гроші Музі, можна прямо Стерненку: і ефективніше, і не тре тікати за кордон. Причому ж можна поширити це кнов-гав і на інші склади злочинів із чіткою таксою: наприклад, вуличні пограбування пробачаються за 10 млн на дрони. Оповідання Роберта Шеклі про квиток на плянету Транай читаємо тут.
 
А я ж колись згадував, наскільки влучно Дюрренматт помітив схожість між соціальним процесами людства та еволюцією зір. Межа Чандрасекара в корупції. В суспільствах з більшим від неї ВВП корупція їсть державний апарат (бо там грошей більше), а потім починає їсти суспільство в найкращих традиціях Милована Джиласа. У підсумку отримуємо або корупційно-бюрократичну чорну діру з позитивними зворотніми зв’язками, де корупція породжує корупцію українського типу, або нейтронну зорю з великим соціальним вибухом наднової, що, швидше за все очікує на Європу.
 
Країни з малими ВВП еволюціонують за сценарієм зірок, менших за межу Чанрасекара, це білі карлики, які просто поступово охолоджуються. Класичним прикладом є країни Центральної Азії та малоконтрольовані російські національні республіки Північного Кавказу. Оскільки у влади постійно бракує ресурсу, щоб узяти усі фінансові потоки під контроль, корупція стає більш низовою: її перехоплюють чиновники на місцях, постові міліціонери, митники усілякі і працівники контрольних органів. Така неорганізована корупція може виглядати більш надокучливою, але збудовані на ній суспільства є більш стійкими.