Голосування на Євробаченні, де кожна країна віддавала голоси більш дружній країні ще раз свідчить, що ніяких симпатій та антипатій, тим більше художніх смаків у людей не існує. Людина у своєму виборі орієнтується на ідентичність. Спочатку із усієї глядацької аудиторії обираються "свої", а потім власні вподобання підлаштовуються під їх думку. Також сам виконавець може служити маркером "свій-чужий", як це сталося з ізраїльським виконавцем. Оскільки зараз ставлення до Ізраїлю визначає лівих і правих незгірше за пристрій із фільму "Кін-Дза-Дза", зрозуміло, що його музичні таланти вторинні, коли первинна групова солідарність.Цим, до слова, зловживають усілякого роду мистецтвознавці, які спочатку нав'язують жертвам уявлення про належність до "своїх". а згодом сплавляють їм мазню під виглядом творів мистецтваНБ. Голосування на Євродопобаченні також наочно демонструє, наскільки неефективною може бути тактика бойкоту, якщо його не вдається глобалізувати. Якби п'ять найбільш їбанутих європейських країн (до яких з незрозумілих мені причин долучилась Словенія) не почали бойкотувати той конкурс з антисемітських маркувань, дідька лисого ізраїльтянин зайняв би друге місце - з чим я його від усього серця і вітаю.