Подумалося, що нинішні блекаути - чудова нагода згадати поетичну спадщину Павла Чучки, зокрема твір "Ниє світла":Ой темно са, мамо! Світла ниє!Не видно са никус. До чого йдеме? В потемку са стратили варош, село,заводи, коргази, школи, метро,фабрики стоять, хліб не печуть,телевізор умер, новинки не несуть.Пролиґнула нуч маґазини, хижі,рекет са докус сховав в темноті.Румуни в Діброві не стаючипаленку ллють як урваті вночи:начорно роблять, начорно ллють,начорно люди по-чорному п'ють.В потемку са стратив нанашко Дюрьо:пушов на роботу у варош - и всьо!Й жона його тиждень як дома не спить -чув'им, казали, же в ліфті сидить...Сночи дітину чужу из садкамоя Марґіта дому привела.Ниє елетрики - ниє и житя:сліпому - и тому треба огня.У хижі лем вітор студений зузнитьКо заспить — замерзне, ко мерзне — не спить!Не смійтеся, люди — на носі зимаДва теплі міста знам: то пекло й тюрма.Ци довго так буде? Ци скоро кониць?Ци зийде на зимлю Всевишній Отиць?Ни Джуна, ни Ванга, ни Глоба, ни пупне видят в потемку спасительну путь.Не видять і того, котрий нас веде.та й як буде видно, кидь світла ниє.