Людство займається поваленням пам’ятників рівно стільки ж часу, як і їх встановленням – і буде займатися цим довіку. Гадаю, це потрібно з еволюційних міркувань: як тільки було поставлено монумента першому генієві, так одразу і виникла спокуса підміняти геніальність кількістю бовванів (покійний Туркменбаші і тимчасово живий Асад не дадуть збрехати). Тому історія час від часу влаштовує краш-тест на геніальність, зносячи геть усі пам’ятники попередньої цивілізації: таким чином в несприятливих умовах виживає істино-цінне, яке заново відкривається під час нового ренесансу. Тому, коли я чую, що історія ще поглузує із тих, хто сьогодні зносить пам’ятники, я не відкидаю, що, можливо вона вірна щодо якихось із знесених сьогодні монументів – але лише через сто років наші нащадки скажуть, яких саме.Цивілізація розвивається, піддаючи свої досягнення забуттю і знищенню подібно до того, як ростуть кістки у людей: спочатку клітини-остеакласти пожирають стару кісткову тканину, якій на зміну наростають молоді клітини-остеобласти у ще більшій кількості. По факту, суспільні процеси дуже часто нагадують процеси біологічні, можливо, тому, що існує тільки одна універсальна еволюція.