Телеграма з Донеччини | Костянтинівка | Краматорськ | Слов'янськ | Дружківка | zi.ua

Військовий з позивним Мучной про ситуацію на Костянтинівському напрямку👇Костянтинівський напрямок: Наші бійці не дають ворогу просуватися далі зі східної частини Олександро-Калинове, поки противник загальмував. В районі Катеринівки тривають оборонні дії, ворог пробує проходити розвід-групами з південного сходу але був відкинутий вогнем артилерії та піхоти. Район Щербинівки залишається найгарячішим, противник пробує прориватися посадками на східних та південно-східних підходах. Йдуть жорсткі позиційні бої, ситуація дуже напружена! По Олександро-Шультине поки без змін, ворог постійно обстрілює рубіж оборони з мінометів, FPV-дронів та ствольної артилерії. Намагається розрядити обстановку, тому зараз тривожно! Унаслідок тиску в районі Олександро-Калинового, Щербинівки та Іванопілля, деякі опорні пункти перебувають у зоні прямої досяжності ворожої артилерії. Це ускладнює евакуацію поранених, підвіз боєкомплекту та техніки. Якщо тиск продовжиться, можуть з’явитися локальні "мішки", або проблеми з ритмічністю постачання» 📱Підписатись

Сьогодні команда Гуманітарної місії «Проліска» зустріла на вокзалі 60-річну Галину Іванченко – жінку, яка вимушено залишила рідну Костянтинівку після чергового обстрілу. Вночі в її будинок прилетів снаряд. Чоловік, який залишився вдома, ночував у двоюрідного брата, але про масштаби руйнувань не розповів.«Прилетів снаряд у наш будинок, у сусідніх теж є руйнування. Згодом від родичів дізналася, що вікна повилітали, будинок сильно пошкоджений», – зазначає жінка.Спочатку подружжя планувало виїжджати разом, вже зібрали речі, але чоловік передумав. Хотів зберегти будинок, який і так доводилося лагодити плівкою вже понад 5 разів. Кожного дня місто обстрілювали. Жінка розповідає: «Прийняла рішення виїжджати, бо постійно прилітало вночі й вдень. Не було води – давали гарячу воду одну годину зранку й увечері. Світла теж не було, зв'язок зникав. Жити в таких умовах ставало неможливо».Разом із сусідкою Галина виїхала до Павлограда. Там їхні дороги розійшлися – сусідка попрямувала в Київ до сина, а Галину відправили до Дніпра, де вона вперше зустрілася з волонтерами Гуманітарної місії «Проліска».«Коли приїхали волонтери, щоб нас забрати, то вже виїжджали під обстрілами. Влучила ракета неподалік від місця евакуації. Вдячна Богу, що врятував життя…».На Закарпатті Галину прийняв рідний брат чоловіка, який уже два роки мешкає тут із сином. «Переконував, що тут безпечно… Нас на кожному кроці підтримували: нагодували, надали моральну підтримку. Всюди кажу дякую».