Оце спогади навіяли мені учасники клубу Позорся, які позоряться як і де тільки можуть 😆

Я запускала свою першу терапевтичну групу Психосоматика бажань.
Вже була мамою трьох красунь, ми переїхали в будинок, бо в маленькій двокімнатній на Подолі не вміщалися.

Ще нічого толком тут не було налаштовано.

І тут день Ч настав.
Я приготувала план з чого почати зустріч, знайомство, правила групи, деякі вправи і тд.

Група о 10:30.
О 10:00 зникає інет і світло, бо пройшла якась буря.
Звʼязок мобільний - Е

Дихаю.
Набираю одну сусідку - нема вдома.
Набираю іншу - чи є у них світло і інтернет?
Щастить, у них не та лінія, яку обірвало.
Лечу до неї, на годиннику 10:15.

Вони мене зустрічають посмішкою, дуже повільно щось розповідають, а у мене дупа вже підгорає.

Я зупинила, кажу де кімната, в якій найкраще ловить 🛜?
Бачу по обличчу, щось не то.
Кажу де?
Туалет на 2 поверсі.
Дихаю.
Кажу скільки у вас в домі туалетів, бо група 4 години?
На годиннику 10:25

Два!
Фух! Супер! Мені підходить.
Ноут на унітаз, сама на підлозі,
🛜 шикарний.

Доброго ранку, дорогі учасники!

P. S. 17.09.26 о 10:30 старує 15 потік групи Психосоматика бажань.

ЛИШИЛОСЬ 1 місце 🧡