Непростий червень.Видихаю.У мами стався інсульт, коли я поїхала на гору Тотоху.Чоловік оперативно відреагував і обійшлося найкращим з можливих варіантів.Звісно на паузі були всі нові проєкти, ідеї, задуми.Основна увага на відновлення і переналаштування побуту. Одна з моїх потужних опор, яка утримує мене в тяжкі моменти ~ трохи чорний гумор.Моя мама хитра жінка. В її подруги сьогодні ювілей.І вони замовили їй український хор. Мама вже декілька днів ходить і розказує як добре себе почуває. І правда, по тиску і пульсу +- норм як для її стану.Попросила її пофарбувати в перерві між групою і клієнткою.Потім бачу, що щось не то.Збирається на др, на 1 годинку.Каже, ти мене відпустиш? Я кажу, лягай, поміряю тиск.Та все норм, я тільки но міряла. Треба їхати, бо хор скоро приїде.Але мене не обдуриш. Тиск 165/122 пульс 126.Ідеальний просто, щоб той хор її там і відспівав.Ну. Йомайо. Хочеться просто кричати. В мене просто нема сил.Вперта. Хитра. Я потім пів вечора переписувалась з лікарями, платила за додаткові консултацііі, стабілізувала її стан.А в неї горе - бо вона не бачила як плакав Толік, чоловік її подруги, коли співав хор.