Ще одна недописана історія життя, ще одна втрачена надія. Після майже року очікувань, болю й невідомості до рідного міста назавжди повернувся наш земляк, 27-річний воїн – Михайло Власенко.Він не чекав доки нога ворога ступить у його рідну домівку - сам прийшов до військкомату, пройшов військову підготовку та став на захист Батьківщини. Служив стрільцем – помічником гранатометника на Покровському напрямку.Був дуже доброю та працьовитою людиною. Не боявся роботи, ніколи не відмовляв у допомозі, завжди підтримував батьків — допомагав по дому та на дачі. Шанобливо ставився до пам’яті померлих родичів, приїздив на кладовище, наводив там лад. Любив риболовлю, їзду на велосипеді, мріяв створити міцну сім’ю. Михайло пишався тим, що приєднався до лав ЗСУ, тому ніс службу старанно, дослухався до порад старших побратимів і дуже боявся їх підвести. За свою наполегливість та самовіддану службу він та його мама Світлана Миколаївна були відзначені Подяками керівництва військової частини.Спочивай із миром, земляче!