Колесо року зірвалося з перехнябленої вісі рівнодення і повільно покотилося у морок лісової хащі — туди, де в осінніх туманах і серед жовтого листу стоїть схоронений від людського ока закинутий парк розваг. І тоді з-під вицвілого брезенту, з-під прілого листя, і з перехнябленого вагончика дитячої залізниці вилізуть зарослі хутром працівники парку у червоних спецівках. Булькочучи і час від часу пронизливо підвиваючи, вони покотять Колесо року повз навіки завмерлу карусель із сідельцями у вигляді веселих лісових звірят, по широкій дузі оминуть колись пістряве, а тепер сіре і потьмяніле шатро кімнати жахів, на якому й досі якимось дивом збереглися афіші із зображеннями заїжджих знаменитостей позаминулої епохи, далі проберуться поміж зарослими кущами і мохом електричними автомобільчиками, кабелі яких переплелися з вузлуватими коренями дуба,що стримить просто посеред дитячої гоночної траси, а тоді вже, важко хекаючи і висолопивши від натуги довгі пурпурові язики, вони насадять Колесо року на величезну вісь, що залишилася від колеса огляду, яке зараз купою іржавої арматури валяється поруч. І один з них знову протяжно завиє, а інші двоє, погоджуючись, закивають вкритими смугастим хутром головами. А витиме він про те, що чортове колесо знову на місці, і тепер з нього можна побачити найвіддаленіші міста і села, хутори і навіть оті дивні багатоповерхівки, які невідь чому самотньо стримлять посеред безлюдних полів нашої грішної землі і вікна яких ніколи не знали електричного світла, а їхніх мешканців ніхто й ніколи не бачив. А ще він витиме про те, що наближається Стрічання мертвих, і сюди, як завжди, прийдуть гості, і багато з них захочуть по бачити своїх живих близьких і знайомих, і тоді вони почнуть крутити колесо, і мертві повсідаються в кабінки, здіймуться на саму гору і побачать живих — і так відбудеться Свято!