Прочитала чарівне підліткове міське фентезі "Скриня Ґріммів" Ксенії Шпак - це, між іншим, видавництво Жорж, інакше кажучи, частина тиражу згоріла, а отже, якщо вполюєте книжку, то матимете скарб і бібліографічну рідкість!

Десятикласниця Юля із Запоріжжя раптом дізнається, що вона відьма, але це - не найбільша її проблема й навіть не найдраматичніша зміна в її житті, адже йде лютий 2022 року:

"Світ настільки не такий, яким я його уявляла, що наявність у ньому магії не грала важливої ролі. Він і так виявився незнайомою купою лайна, а магія нікого не рятує, - вже звичний спалах люті сяйнув усередині. - Існування магії вражає менше, ніж те, що світ далі терпить русню".

Й от не встигає наша головна героїня озирнутися, як проти власної волі мусить:

😺 досліджувати не лише химерні засвіти (де чигають хижі казки, красуні сплять чарівним сном у вежах, а звірі з рельєфів оживають), а й нітрохи не менш химерну й розмаїту Україну (інакше кажучи, мама тягне її на захід країни до родичів про всяк випадок повчитися на дистанційці, хоча "ніхто нормальний навіть не виїжджав із Запоріжжя, блін!");

😺 вливатися не лише в нову спільноту відьом, мисливців на відьом, домовиків та іншої нечисті, а й у Бережани, куди її раптом занесло (і цей досвід дуже щемко описаний, з усіляким "біженці за кордоном, а я в Україні") - між іншим, Бережани описані дуже колоритно, аж захотілося побувати-подивитися;

😺 опановувати не тільки надприродні таланти, а й, скажімо, українську мову, і мені сподобалося, що мовний перехід тут паралелить всі інші переходи (вікові, географічні, магічні). Буває, що в книжці мовне питання ніяк не відкоментовано, герої просто всі говорять однією мовою, а тут показано складнощі, але і знахідки цього процесу:

"- Не дивися так привітно, яблуневоцвітно, - продекламувала мама.
- Шо? - кліпнула Юля.
- Капшо.
Це вже було звичніше. Відколи мама остаточно перейшла на укрмову, вона постійно видавала щось дивне".

У героїні інколи слова розбігаються, інколи першими згадуються русизми, інколи її нова мовна роль здається їй трохи фальшивою, і все це дуже щиро і зворушливо;

😺 усвідомлювати, що справжні чари і справжня екзотика - це не відьомство, а різні друзі, яких вона зустрічає по дорозі. Ну, й вона сама також (прекрасний момент, коли головна героїня раптом розуміє, що не тільки її нові знайомі дивні й екзотичні, а й вона для них так само: кожен неповторний і самобутній, усі прекрасні).

Звичайно, у підлітковому фентезі поява магічних сил і опанування нових умінь часто є метафорою дорослішання, але тут до цього домішуються ще й реалії повномасштабної війни, що додатково бере за серце. Ну й підлітки тут дуже переконливі - ніколи не буває таких глибоких трагедій, і то зокрема тому, що вони дуже минущі, і всі відтінки страждань доводиться вбгати у дуже короткий відтинок часу ("іноді те, що здається катастрофою, дуже швидко виявляється лише пройденим етапом"): ось героїня хвилюється, що вдома її всі забудуть, а ось уже й сама вимикає сповіщення, бо в неї в новому домі є цікавіші заняття - чудовий егоїзм молоді)))

А ще там є дуже милий кіт:

"Коти [уві сні] мандрують дев'ятьма світами - так, про дев'ять життів це простацька помилка. [...] Це тому коти так багато сплять".