Мій Житомир

🚆 Відновлення руху поблизу Коростеня триваєПоблизу Коростеня тривають відновлювальні роботи. Через постійну активність ворожих БПЛА залізничники змушені працювати з паузами — без ризику для життя людей, але щоразу за першої можливості, повідомляють в Укрзалізниця.У зв’язку з цим пасажирські поїзди продовжують перенаправляти через Фастів. Затримки можуть сягати до 3 годин через видовжений маршрут і додаткові стиковки.Альтернативним маршрутом цієї ночі вирушають поїзди:№107 Київ – Солотвино№741 Київ – Львів№7 Київ – Чернівці№43/49 Черкаси – Івано-Франківськ№97 Київ – Ковель№29 Київ – Ужгород№707 Київ – Івано-Франківськ№67/19 Київ – Варшава, Холм№51 Київ – Перемишль№15 Харків – Ворохта№91 Київ – Львів№10 Будапешт – Київ№64 Перемишль – Харків№120 Холм – Дніпро№18 Ужгород – Харків№2/124 Ворохта – Харків№16 Ворохта – Харків№750 Ужгород – Київ№029Д Київ – Ужгород№707П Київ – Івано-Франківськ№123Л Івано-Франківськ – Харків Для пасажирів до Коростеня організовано пересадку на приміський поїзд через Шепетівку — так само і у зворотному напрямку.ㅤ Надіслати новину @myzhytomyr_bot👉ПІДПИСАТИСЯ

Пам’ятаєте виступ Валерія Залужного на 1+1, який ще 3 лютого з посмішкою пояснював, що хоч росіяни й накопичують війська, але це, мовляв, «лише залякування», і війни не буде? А ще заспокоював мешканців прикордонних областей: не хвилюйтесь, усе під контролем, не піддавайтесь паніці.Ну так, всього за кілька тижнів після цього «заспокоєння» ракети полетіли, танки пішли, прикордонні регіони отримали «війни не буде» у вигляді колон, що пруть через кордон. Виходить, «геніальний стратег» не такий уже й геніальний. Він бачив накопичення ворожих сил, але голосно говорив, що це просто шоу. А люди вірили головкому на слово, думали, що той захистить, що Чонгар на замку, що це лише шантаж і «переговорний тиск». А виявилось, що нам всім відверто брехали, і за цю брехню ми заплатили дуже велику ціну.Тому коли сьогодні нам малюють із Залужного ікону: мудрий стратег, безпомилковий командир, легенда – треба розуміти, що це вже пішли політичні ігрища, де людям знову намагаються вимити мізки й нав’язати чергового «рятівника», який прилетить з Лондона й магічно все вирішить. Хоча, якщо подивитись чесно, саме такі «рятівники» спочатку заспокоювали країну перед ударом, а тепер повертаються в політику в ролі месій, ніби це не їхні помилки ми досі відгрібаємо на фронті.ІНТЕГРАТОР Новин

Генерал Муженко: Офіційно нам розповідають красиву історію. Залужний звільнився «за станом здоров’я», і перейшов на дипломатичну службу. Про що каже екс-головком: це що виходить що армією керували «непридатні за станом здоров’я»? І відразу ставить ще питання: тоді чи якісно вони виконували свої обов’язки, чи повністю, і чи не заважав їм стан здоров’я керувати військом? Тобто, якщо ця історія з ВЛК Залужного правда, то нам фактично пропонують визнати, що всі ці роки обороною країни під час повномасштабної війни керували люди, яких система тепер називає фізично непридатними для служби? І тут виникає просте, але дуже незручне запитання: якщо головком був настільки «недієздатний», що його звільнили за висновком ВЛК, то хто нестиме відповідальність за всі рішення, провали, втрати, відступи, зроблені під керівництвом людини, якій «стан здоров’я, можливо, заважав виконувати обов’язки»? А якщо він все-таки був дієздатним, тоді навіщо ця ганьба з фіктивним звільненням? Щоб красиво оформити політичне рішення і втікти від відповідальності? Нам одночасно продають культ «легендарного» головкома і версію про «непридатного за станом здоров’я» керівника. Обидві разом якось не працюють.Тож рано чи пізно доведеться обрати одну: або визнати, що армію в найважчий час очолював непридатний за станом здоров’я командувач, або Залужний погодився на відверту фікцію й поїхав будувати нову кар’єру, поки ті, ким він командував, досі гинуть на фронті.ІНТЕГРАТОР Новин

Офіцер ЗСУ передає вітання Генералу Залужному, та нагадує що при ньому ЗСУ були не технологічними та розвивались хіба що на паперіВійськовослужбовець Ілля Кротенко, згадуючи 2022 рік, описує, як постійні штурми буквально викосили його підрозділ: людей і техніку вибивали, БМП, МТЛБ, евакуаційних машин не вистачало, а взамін нічого не надходило. Нову техніку від партнерів віддавали «перспективним» новим частинам на полігонах, а не тим, хто реально тримав фронт. Дходило до абсурду: після бою не було чим вивозити поранених, чекали ночі й ганяли танки замість санітарної евакуації — і до евакуації доживали не всі.На цьому тлі звучить його «привіт» фанатам «військового генія» тодішнього головкома Залужного. На папері ЗСУ ставали «сильнішими й сучаснішими», а на землі боєздатні бригади перетворювалися на донорів м’яса й заліза для чужих планів. Одні підрозділи безкінечно воювали без ротації та підсилення, інші десь формувалися й отримували все нове. І якщо це той самий «успішний головком» з панегіриків, постає питання: успішний для кого — для виснажених бригад з укомплектуванням нижче 40%, чи для системи, що будує собі гарну картинку й культ особистості?Досвід військових показує інший бік цього «успіху»: відсутність системної ротації, мінімальне поповнення, провали з евакуацією, виснаження підрозділів до дна. І це не випадковість, а результат рішень, ухвалених на найвищому рівні. Тому коли сьогодні малюють образ безпомилкового стратега, варто згадувати не пафос, а тих, хто не дожив до ночі, бо їх просто не було чим вивезти. Ось так «успіх» виглядає знизу.Надіслати новину @myzhytomyr_bot👉ПІДПИСАТИСЯ

Наш захисник Сергій Кузнєцов перебуває у вʼязниці в Німеччині, куди його екстрадували з Італії за підозрою в причетності до підриву «Північних потоків». Щоби допомогти його витягнути адвокати місяцями намагались підтвердити що Сергій був військовослужбовцем.За активної допомоги Омбудсмена України Дмитра Лубінця у публічному доступі з’явився офіційний документ Міноборони, який підтверджує: на момент підриву «Північних потоків» Кузнєцов був військовослужбовцем ЗСУ. Тобто держава з самого початку мала всі підстави захищати його як свого бійця, а не вдавати, що це якась «особиста історія» людини.Родина та адвокати Кузнєцова неодноразово зверталися і до Міноборони, і до тодішнього головкома ЗСУ Валерія Залужного. Просили елементарного – підтвердити статус військового. У відповідь – тиша. Складається враження, що для частини керівництва визнати свого солдата військовим – це мало не те саме, що визнати свою вину у справі підриву газопроводів. Тому простіше кинути людину напризволяще, ніж взятися за захист героя.Так не поводяться з людьми, які пішли воювати за країну. Якщо екс головнокомандувач не спромігся захистити власного бійця хоча б довідкою, то дуже дивно чути від нього про «нову політику» і «цінність людини». З таким підходом до своїх людей, можливо, генералу й справді варто залишитися послом – і не поспішати йти в українську політику.Зацікавила історія Сергія Кузнєцова? Підпишись на ІНТЕГРАТОР Новин - тут лише дійсно важливе!