“Мова та культурні коди визначають, що саме ми здатні помітити та осмислити”, – про це і багато іншого говорила Ева на фінальній зустрічі курсу “Архітектура реальності”. Ми продовжуємо розкривати цю велику тему на наших майданчиках, а поки пропонуємо декілька тез четвертої лекції.Ахо, вітаю!Фінальна зустріч курсу була присвячена темі “КОНи, Жива присутність, Атма, особиста онтологія” і стала збіркою та інтеграцією знань, висвітлених на попередніх лекціях. Ділимося яскравими тезами, щоб підтримувати спільний шлях просвітництва:Життя — мережа самоорганізуючих систем; однакові принципи діють від клітин до соціумів Особистість — це лінза (набори програм, пам’яті, культури, мови), а не «я». «Я» — це свідомість, здатна помічати й обирати Мозок – це операційна система. Ми переживаємо світ як модель, зібрану мозком з сигналів і минулого досвіду. І це версія нашої реальності Щастя = узгодженість усередині й у взаємодії із середовищем Дихання – простий важіль впливу на стан Тіло – інтерфейс свідомості; його стан напряму впливає на переживання реальності А як би ви трактували твердження “Тіло – інтерфейс свідомості”?🩵