Петро Мага.Шолом.Під сто кеме донизу головою,Задача-залишитися живим,І на шоломі-образи героїв,Мов ,на моделі світу, острови.Портрети тих, хто у своїм змаганні,Не вимагали п’єдестал до ніг,Зігріли землю подихом останнім,І на багряне фарбували сніг.Усміхнені… Відомі й невідомі,Пішли у вічність юність і азарт,Вже фініш був… Вони, на жаль, вже вдома,А ВІН -сьогодні вийти мав на старт.Невимушений, гордий і спокійний,Виходив і за себе, і за них,Колись ці Ігри зупиняли війни…Тепер-війна не помічає їх.Зате шолом помічений був хором,І взятий олівцем на папірець,В Італії живе іспанський сором,Прикутий зиском до п’яти кілець.В десятій тридцять задзвеніла тиша,В ній пані говорила щось про зміст,ВІН-не сприйняв. І він на старт не вийшов,І сивий батько не ганьбився сліз…Стріляйте в скроні олімпійські боги,СхилІться перед воїном своїм,Йому віддали вічну Перемогу,Всі ті, хто на шоломі мчали з ним!І цілий світ побачив їх портрети…І замість непотрібних тисяч слів,Ще будуть відмивати континенти,Кільцесплетіння різних кольорів!Петро Мага.