Повідомлення telegram каналу - @zeigarnikeffect

​​На розгляд Кабінету Міністрів України винесено «Проєкт Стратегії розвитку кіно в Україні до 2027 року». Під тиском громадськості Держкіно зімітувало обговорення цього документа, але практично всі зауваження були відхилені.
Запропонований документ навіть формально не є «стратегією», радше «переліком справ», без обґрунтувань і конкретики. Утім, у цьому переліку справ Держкіно до 2027 міститься цілком прагматичний розділ, що містить загрозу знищення Національного центру Олександра Довженка.
У «стратегію» знову протягують «реорганізацію» Довженко-Центру, замаскувавши її під слово «оптимізація». Хоча план скандального наказу Держкіно «Про реорганізацію», який у судовому порядку був визнаний незаконним, усе ще залишається в силі:
1. Держкіно продовжує наполягати на створенні окремої державної анімаційної студії, навіть в умовах жорсткого скорочення видатків на культуру.
2. Держкіно має намір розвивати з нічого «Науковий центр кінематографії України», який не функціонує вже 20 років, і ніколи, власне, не функціонував.
3. Держкіно планує окремо створити Державний фонд фільмів – тоді як саме Довженко-Центр історично був створений з метою консолідації й розвитку українського фільмофонду, відновлення, реставрування, збереження, популяризації творів національної та світової кінематографічної спадщини, і незмінно виконує ці функції протягом майже 30 років.
Замість ліквідувати недіючі державні підприємства та установи, у «стратегії» пропонується фактично ліквідувати Довженко-Центр, єдину живу інституцію серед підпорядкованих Держкіно. Функції Центру хочуть розподілити між групою неспроможних установ, вливаючи під час війни у них державний ресурс.
Вважаємо небезпечним схвалювати «Стратегію розвитку кіно» у запропонованому вигляді, оскільки навіть перелічені пункти матимуть наслідки для євроінтеграційних процесів, культури, освіти та національної безпеки в цілому.
Проект має бути відкликаний. Повернутися до розробки стратегії стане можливим після перезавантаження керівництва Держкіно, яке підважує всі демократичні процедури і запускає руйнівні процеси в українському кінематографі.
Інтертитр: Шкурник (1929), реж. Микола Шпиковський