Початок XVII ст — час козацьких рейдів на Чорному Морі.🇺🇦Козаки, як меч Речі Посполитої, вторгалися до Туреччини тоді, коли та вплутувалася у нову війну на Сході чи на Заході.Невідомий делегат на Варвшавському сеймі промовляв: Мусимо завжди боятися Туреччини, бо, коли розправиться з Персією, то і нас не мине, або, зневірившись у своє щастя у війні з Персією, шукатиме його нас. Його занепокоєння підтримали Станіслав Жулкевський та віце-канцлер Литви Явстах Волович.Маю попередження, з таємної ради турецького султана, що тільки-но заспокояються з Персією, всією силою своєї держави зваляться війною на нашу Річ Посполиту — Писав Жулкевич до Гембіцького.Тільки війна з Персією відтягає її (Туреччини) сили, якщо буде укладено мир з Персією, немає жодного сумніву, що всіма силами звернеться проти нас. — З промови Явстаха Воловича.📜 Спільний противник мусив об'єднати Річ Посполиту з Персією — про це одночасно подумали і в Варшаві, і в Ісфагані (столиці династії Сефавідів). Про дипломатичні спроби цього часу та участь в них козаків писав мандрівник П'єтро делла Валле.Підсумовуючи реляції Делла Валле, можна зробити такі висновки. З початком турецько-іранської війни шах Аббас І запропонував Сигізмунду ІІІ спільні дії проти турків, відводячи найактивнішу роль запорізьким козакам, що мали захопити один з портів на Чорному морі. Сигізмунд, козацький гетьман, французький посол та представники папи на нараді погодилися з пропозицією шаха і в жовтні-листопаді 1618 р. вірменин Яків доставив Аббасові відповідь. Посольство козаків вирушило до шаха.. — писав у своїй статті український історик Ярослав Дашкевич (1971)Перепоною для встановлення такого союзу стала нерішучість грузинських князівств та нетривалість війни.Телеграм| Ютуб🇺🇦