Бачили статтю на ВІЛЕДЖ!?

Якщо спростити, то це такий «діагноз від Купера» для ресторанної індустрії, у якої загалом доволі великі проблеми.

Добре, що я не один їх констатую, бо іноді вже здавалося, що всі навколо або цього не помічають, або не дуже хочуть говорити вголос.

Купер добре описує, що відбувається з попитом: середній сегмент стискається, гість боїться ризикувати, відвідуваність падає, а люди обирають або швидку й зрозумілу їжу, або повноцінний ресторан як окрему подію.

Однак маленькі тарілки, коротше меню і вечірній режим роботи самі собою не відповідають на головне запитання: де в цій моделі з’являється прибуток?

Маленька страва за 150–200 гривень працює лише тоді, коли людина справді замовляє три-чотири страви й напій, інакше ти зменшив чек, але залишив майже ті самі витрати на кухню, офіціанта, посуд, оренду, електроенергію та сам факт обслуговування гостя.

Коротший графік також не завжди рятує, якщо заклад не працює вдень, оренда нікуди не зникає (доречі вона постійно зростає), частина команди все одно приходить на заготівлю, а обладнання й приміщення простоюють. Це має сенс лише тоді, коли денний сервіс приносить менше маржинального доходу, ніж коштує його утримання, хочу побачити хто це рахує🤣🤣.

Я зараз узагалі намагаюся зрозуміти, як змінити співвідношення між усіма вкладеними в ресторан грошима і тим, що зрештою залишається власнику.

Бо можна збільшувати продажі, відкривати сильні заклади, мати повні зали і водночас отримувати дедалі смішнішу дохідність капіталу.

Десь тут точно є збій))
Зараз би хоч щось спробувати налагодити🫠

Одна з моїх перших думок, нам потрібна нормалізація оподаткування, не за принципом «хто має більше можливостей не платити або маневрувати», а так, щоб правила були однаковими й адекватними для всіх.

Зараз базова ставка ПДВ для ресторану 20%., водночас для послуг із тимчасового розміщення в готелях діє ставка 7%.

В ресторанній галузі дуже мало вхідного ПДВ, який можна поставити в податковий кредит, зарплата не містить ПДВ, значна частина продуктів надходить від невеликих виробників і постачальників, які не є його платниками, та й багато інших великих витрат ресторану теж не створюють достатнього податкового кредиту.

Саме тому бізнес шукає можливість працювати через дозволену законом спрощену систему й використовує ФОПів, не тому, що кожен ресторатор прокидається з думкою, як би сьогодні щось приховати, а тому, що економіка прозорої роботи через юридичну особу - це закритись позавчора.

Якби для ресторанної галузі також існувала ставка ПДВ 7%, то в багатьох випадках узагалі зникло б питання: а навіщо мені ФОП, якщо через звичайну компанію працювати простіше, прозоріше і не дорожче?

Я не думаю, що це вилікує всю індустрію, але хоча б дасть можливість спокійно працювати і щось планувати, звісно якщо слово «планувати» хоч якось можна використати в Києві.