🫐КАРПАТСЬКА ІКРА🫐 Ну що, давайте трохи про смішне, як насправді народився цей десерт.Відвозив дітей у Карпати, була там якась база, і пішов сам на водоспад. Гуляв, а навколо стояла така тиша, що я взяв і ліг прямо посеред дерев, на мурашок і колючки, обличчям угору. Спекотно, тихо, і що найсмішніше, як би романтично чи не романтично це не звучало, я лежав просто посеред чорниці. Не сильно дозрілої, її було небагато, але вона була неймовірно смачна.І цей запах ліс, я його обожнюю.І саме в той момент я подумав: а це ж класна історія, пора нарешті взятися за цей десерт.Бо взагалі-то надихнула мене на нього Аврора, моя подружка, ідея жила в мені давно, але я ніяк не міг нічого в неї “вкласти” не складалось, а ось там, у лісі, вона нарешті дозріла до кінця.Головний задум був — впіймати смак цього карпатського лісу, той самий, хвойний, живий.І, боже, я пам’ятаю цю епопею, я ж буквально здер смолу з дерев там, у лісі, і тиждень-два ми намагалися дістати з неї той ялинковий смак. Настоювали, інфузували — і зі смолою не вийшло нічого 🫠 хрінь повна, лиш на зубах лишалась))А дав той самий смак — ялівець, саме його ягоди принесли ту хвойну, живу ноту, за якою я стільки ганявся.Ну а чорниця — вона тут королева, головна ягода, серце смаку.Ось така історія 🤍Смакуйте і напишіть у коментарях пробували вже чи ні, а коли будете в закладі киньте фото, буде приємно 🤍