ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (17 червня 2025 р.)Як би не такі як вона, то не було б у нас зараз самостійної України. Продовжували б жити так, як казав би нам Кремль.Олена Теліга.Народилася 21 липня 1906 в с. Ільїнському під Москвою.Батько — Іван Шовгенів, відомий учений, викладав у Московському інженерному училищі, інженер-гідротехнік, походив зі Слобожанщини.Мати — Юліянія (Уляна) Нальянч-Качковська, вчителька, походила з Поділля, з давньої української православної священицької родини.У 1918 році Теліга разом з родиною переїхала до Києва. Де її батько почав працювати професором Київського політехнічного інституту. Потім він став директором Департаменту водних, шосейних і ґрунтових доріг Міністерства шляхів уряду Української Народної Республіки.Після поразки УНР та втрати Україною незалежності Теліга жила в Чехословаччині. З вересня 1929 до 1939 року проживала у Варшаві. У грудні 1939 року вступила в ОУН (Організація Українських націоналістів), де активно працювала в Культурній референтурі Проводу ОУН. Після початку радянсько-німецької війни в липні 1941 року в складі похідних груп ОУН нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова. 22 жовтня 1941 року прибула до окупованого німецькою армією Києва. У Києві Олена Теліга очолила створену Спілку українських письменників (знаходилась на вулиці Трьохсвятительській, 23, тепер Десятинна, 9). Редагувала тижневик «Літаври» — літературно-мистецький додаток до газети «Українське слово». Просувала українську культуру на окупованих територіях. Німці заборонили цю діяльність.Теліга не брала до уваги постанови нацистської влади: ігнорувала вказівки гітлерівців зухвало і принципово.За це її німці заарештували та розстріляли у Бабиному Яру орієнтовно 21 лютого 1942. Їй було 35 років.Відомо всього 38 її віршів.Ось один з них (Пломінний день).Прочитайте...День прозорий мерехтить, мов пломінь,І душа моя горить сьогодні.Хочу жити, аж життя не зломить,Рватись вгору чи летіть в безодню.Хоч людей довкола так багато,Та ніхто з них кроку не зупинить,Якщо кинути в рухливий натовпНайгостріше слово — Україна.І тому росте, росте прокляття!Всі пориви запального квітняНеможливо в дійсність переллятиНа землі байдужо-непривітній.(на фото пам’ятник Телізі на території Київського Політехнічного Інституту, не дуже далеко від місця, де її розстріляли нацисти)Переможемо.ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!"Поступ"