Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - "ЗОРЯ" ЛУГАНСЬК - З Луганськом у серці !
Додано 06 гру 2025

"ЗОРЯ" ЛУГАНСЬК - З Луганськом у серці !

@zaryaluhansk
Кількість підписників: 491
Фото: 9,560
Відео: 1,790
Посилання: 7,210
Опис:
Наш ЧАТ, для обсуждения новостей о "Заре" и футболе t.me/zaryaluga Наш instagram https://www.instagram.com/telegram_fczarya/ Обратная связь @VadimA7

👥 Кількість підписників

491
Середній/День:: 0
Середній/Тиждень:: -3
Середній/Місяць:: -28

👁️ Середній перегляд на повідомлення

194
Середній/День:: 175
Середній/Тиждень:: 215
ERR: 39.51%

📊 Кількість повідомлень на день

2.4
Останній день: 2
Середнє за тиждень: 2.3
Середнє за день: 2.4

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена 2025-12-06

Стіна

Статистика telegram каналу

«Я - держава», - так колись казав французький король Людовік XIV. “Я і є «Зоря», - рефреном міг би підхопити Євген Гєллєр, будучи абсолютно правим у своєму формулюванні. Дійсно, уже багато років саме Євген Борисович є уособленням луганського клубу, його ідентичність, його візія та стратегія. Що казати, вдумайтесь, «Зорю» Гєллєр підхопив ще в 2009 році, уже більше 16 років він несе прапор луганського футболу, як це колись було модно казати. Мабуть, лише Суркіси та Ахмєтов серед сучасних власників клубів можуть похвалитися більш довгими стосунками з футболом, але це зовсім інша категорія. І саме дивно, що за весь цей час Гєллєр, маючи статус «одіозного» і «економного» власника, зумів побудувати досить серйозний проєкт. Так, маркетинг у клуба ніякий (хоча зараз уже зсунулися з мертвої точки), медійна складова майже відсутня, багато компонентів сучасного клубу існують лише «для галочки». Що казати, якщо навіть менеджменту як такого нема. Був один «ватнік», його змінив інший, ще більш зашкарублий, слава Богу, їх погнали, і залишився сам Євген Борисович, якому трохи асистує адміністратор Ігор Ґудзь. Точно як Людовік XIV! Але при цьому команда вже багато років у них симпатична. Вона має своє обличчя, яке десь змінюється, але зберігає загальні риси. Це не зовсім дровосєкі, як деякі інші клуби, але й не бразильські полотери, яких не дуже і полюбляє Гєллєр. Це «мужики», як колись казав Вернидуб, які намагаються грати і у футбол. У Гєллєра є нюх на хороших виконавців і є свій рецепт ігрового коктейлю. Це молодь, яка не потрібна грандам, орендовані, 2-3 ветерани, багато цікавих легіонерів з усіх куточків світу, особливо з Балкан. Ну і тренер з характером, тут треба віддати належне президенту, він знаходить цікаві особистості на роль коуча. Феноменально, наскільки успішно все це працює. В приватних розмовах Гєллєр наголошує, що «Зоря» працює в нуль, тобто йому не треба вкидати туди свої власні гроші із шухляди. Ну дійсно, хто як не вони проводять топ-трансфери по українських мірках. Чого вартий лише перехід Луніна в «Реал», із «Зорі» - в найкращу команду світу! А були ще Маліновський, Караваєв, Кабаєв, Шуніч, Болі, Даніло, Герреро, десятки гравців. І кожен рік виникають нові - от зараз цікавий Попара, топовий Мічін, талановитий Джордан і інші на підході. При цьому майже завжди команда боролась за якісь місця. Так, були невдачі, але «Зоря» більше 10 років грізна сила УПЛ, і от при всьому скепсисі і в цьому сезоні може зачепитися за першу пʼятірку. У них є вже традиційний коктейль: майстерний досвідчений Будківський, молодняк типу Сапутіна чи Слесара, вищезгадані легіонери. І оновлений Віктор Скрипник, який ніби відійшов із летаргічного сну, відмовившись десь від своїх застарілих догматів. Не здивуюсь, якщо «Зоря» знову буде в топ-5.І вкотре залишається зняти капелюха перед Євгеном Борисовичем, який, можливо, родом із 90-их і не подобається багатьом, але який винайшов код успіху в українському футболі.PS: цей матеріал вийшов в рамках традиційної понеділкової редакційки, якщо вам подобається він і схожі пости - підтримайте нас фінансово: https://send.monobank.ua/jar/6USVbrKqSE
Якби ми зараз визначали MVP першого кола УПЛ, то на столі було би дві кандидатури. Звичайно, це Обах Проспер, немає питань щодо його кандидатури. І другий варіант - це Пилип Будківський. Участь нігерійця у голах команди в матчах наразі 60%. У Пилипа трохи гірший показник, біля 43%, але особисто я віддав би голос за українського ветерана. Адже Проспер - це молодість, шалена енергія, феноменальна швидкість та природа. Будківський - трохи інша історія, він як хороше вино з віком дійшов до найкращої версії себе. Вчора саме він вкотре став difference-maker для «Зорі». Його феноменальне розуміння гри та моменту раз за разом приносить очки команді, адже він знаходить нагоду там, де більшість зупиняються. Ми побачили, що значить, коли в тебе забивний форвард, на фоні якого присутній хороший нападаючий, але якому не вистачає досвіду та чуття (при всій повазі до Краснопіра, який теж шукав свої моменти). І в кожній грі Філ створює напругу, пробиває з обох ніг, а у грі головою так взагалі є найбільш небезпечним гравцем ліги. Він ніколи не був стабільно супер забивним, за виключенням окремих відрізків у карʼєрі, хоча завжди був корисним. Однак у нинішній лізі його досвід гри на хорошому рівні старої УПЛ, Бельгії, Франції є критичною перевагою для команди Скрипника. Не хочеться насипати безкінечні компліменти ветерану, але його кейс десь унікальний для нас, оскільки в такому віці гравці зазвичай дограють, а не тягнуть за вуха своїх партнерів до боротьби за єврокубки. І на цьому фоні виникає два логічні питання: чи точно такий Будківський не потрібний збірній, особливо коли інші нападники зіштовхуються з перманентними проблемами? І чи не варто деяким більш потужним «гравцям» на ринку України звернути увагу на Пилипа: як мінімум «Металісту 1925» подібний форвард не завадив би? Ну а на фоні результативності всіх нападників «Динамо» Будківський взагалі виглядає як Холланд. Варто подумати, так вважаємо.
⚡️🏁 Війна та українські клуби Після початку гібридної агресіі росії проти України в 2014 році, з кожним роком поглиблюються негативні тенденції в українському футболі. Гра мільйонів є невідʼємною частиною нашого життя і економічні та суспільні відносини одразу відбиваються на її розвитку та становищі футбольних клубів. Частина з них на жаль приходять до занепаду, а багато які просто припиняють існування. Перед сьогоднішньою грою подивився статистику ігр «Зорі» з «Карпатами» і зробив для себе відкриття - «Карпати» Львів також не справжні, тобто юридично не є правонаступником канонічних «Карпат». Мені чомусь здавалося, що вони вели мову про погашення боргів та правонаступництво справжніх «Карпат». Виявляється ні. Таким чином, що ми маємо в українському футболі за підсумками подій останнього десятиріччя. Одразу після початку подій 14-го року зникла алчевська «Сталь». Зникли міцні донецькі «Металург» та пізніше «Олімпік». Не вижили і перший чемпіон України, сімферопольська «Таврія» та інший кримський клуб «Севастополь». Припинив існування запорізький «Металург». Пізніше був створений новий, але зірок з неба він мʼяко кажучи не хапає, балансуючи між першою та другою лігами, та і правонаступником старого не визнається навіть запорізькими вболівальниками. Зникли представники мирних на той момент, західних регіонів, «Говерла» та «Волинь». Разом із ними, хоч і підзабутий, але тривалий час вищоліговий, охтирський «Нафтовик». Зник після виходу у фінал Ліги Європи (!) дніпропетровський «Дніпро», а не так давно і його жалюгідна підробка «Дніпро-1» . Повністю зник мега успішний, в недалекому минулому, «Металіст» Харків. На його місці зʼявилися аж два «Металіста», але жоден з них не є юридичним правонаступником того самого «Металіста», а один з них жебракує у першій лізі. Раніше зник «Кривбас», на його місці, з місцевого «Гірника» виник новий «Кривбас», який не претендує на правонаступництво справжнього «Кривбаса». Після повномасштабного вторгнення російської орди, зникли «Десна» Чернігів та «Маріуполь». У першій лізі нещодавно опинилися ще донедавна міцні вищолігівські бійці «Чорноморець» та «Ворскла». Цього сезону на межі вильоту в першу лігу опинилася «Олександрія»… За великим рахунком, серед справжніх старожилів і знакових українських клубів, які за усіма показниками можна вважати такими, у вітчизняному футболі залишилися лише два відомих гранди та луганська «Зоря». Дивлячись на все це, вболівальникам «Зорі» лише можна подякувати Богові та людям, які роблять усе можливе та не можливе, щоб «Зоря» жила, зберігши свою історію та ідентичність і навіть продовжувала боротися за високі місця. Вболівальникам команди, особливо занадто вибагливим, перед тим як періодично обурюватися якимсь локальним невдачам команди чи діям керівництва клубу, які здаються не правильними, хочеться порадити частіше дивитися навкруги та згадувати вищевказані обставини, за яких «Зоря», яка є вже двічі переселенцем, мала на багато більше шансів зникнути, аніж продовжувати грати в еліті українського футболу та ще й боротися за єврокубкові місця, демонструвати привабливу і видовищну гру та доводити скептикам та недоброзичливцям, що не все у цьому житті вимірюється грошима.підпишись