Але агресивне середовище, неспроможні інституції та гуманне мультикультурне суспільство — це не синоніми.

Розбита вітрина показує, що конкретну людину не захистили. Щоб зрозуміти, чому це сталося і що змінювати, доведеться подивитися далі за цю вітрину.

Я думаю, європейці здатні з цим впоратись. Так як вони ретельно працюють з соціологією, у нас ця робота взагалі відсутня.
Не маю гарантії, що розберуться. Але розраховую саме на роботу інституцій: розслідування, суди, зміни правил, перевірку результатів.

Це повільно. Десь надто повільно. Нам інколи й уявити важко, скільки витримки потребують багаторічні судові процеси. І сама тривалість ще не означає, що система працює добре.
Але ці жорна мелять дай Бог і повірте дуже мало бажаючих потрапити в ці санкційні списки.

Нам теж треба вчитися грати вдовгу й вибудовувати власні інституції. Особливо правові та громадянські. Бо ніхто не гарантує, що звичне для нас культурне середовище залишиться таким назавжди.

Чим ширша інтеграція з Євросоюзом. Тим питання співжиття, інтеграції, прав і відповідальності доведеться вирішувати вже біля власного будинку.