Є у мене тепер хобі — робити в кольорі репродукції старих світлин з часів УНР. І розглядати їх в деталях, читати біографії. Вони насправді знали, що шансів мало. Але спробували збудувати державу, яку тоді не підтримали в Європі — і яку навіть зараз часто називають несподіваним проєктом із хештегом #Україна. Але не всі вони загинули. І це важливо. Багато хто пережив війни, репресії, еміграцію. Дожили до старості. Написали спогади. Залишили не тільки факт боротьби, а й досвід. Просто для мене особисто ці всі історії цих людей і подій спливають і розкриваються лише зараз. Ці люди на фото залишили нам послання:Було. Це все було. Ми були. У нас були значно слабші умови і позиції, ніж у вас, наші потомки. Та ми спробували. Заявити про себе максимально. Ви тепер робите те ж саме — для своїх потомків через 5 поколінь, через століття. Тож дійте. Дивіться нам в наші очі — і в очі майбутніх поколінь. І робіть, що можете. Не обовʼязково на фронті, приносьте користь де можете, в тих сферах в яких розбираєтесь. Що це за фото. Заліщики, 17 квітня 1919 року. Старшини штабу Запорозької Січі Армії УНР — один із добровольчих і водночас структурованих підрозділів того часу. Це період 1917–1921 років — спроба створення української держави в умовах війни всіх проти всіх: більшовики, білогвардійці, поляки, внутрішні конфлікти, відсутність стабільної підтримки ззовні. На фото — не просто військові. Отаман Юхим Божко — командир, який збирав і тримав підрозділ. Дмитро Гонта — ад’ютант і майбутній автор спогадів про цю війну. Осип Маковей — поет і інтелектуал, присутність якого показує, що це не тільки армія, а середовище людей, які мислили про державу. Поруч — полковники, підполковники, хорунжі, поручники — люди, які на практиці тримали структуру: Марусевич, Вербицький, Недзведзький, Гойдаренко, Сидоренко, Пекарчук, Криловецький, Хословський та інші. Жупани Гордієнківського полку, елементи кінно-гірських частин, спеціальна уніформа Запорозької Січі. Це не стандартизована армія — це система, яка тільки формується в реальному часі. Ім просто не вистачило часу щоби сформувати інституції, у нас є ця розкіш - час. Їх влада інколи обмежувавсь потягом і залізницями. Ми маємо значно кращі умови для розвитку.#унр