Ті люди, на чиє вікування випала війна, ставляться з підозрою й нелюбов’ю до всіляких звуків. Сирени повітряної тривоги, шум безпілотників, свист ракет, гудіння генератора, вибухи, прильоти, робота ППО – все це звуки війни та її наслідків. Іноді так хочеться просто тиші.Але є звуки іншого порядку й призначення. Звуки наших українських пісень і мелодій. Андрій Хливнюк з «Червоною калиною» на початку війни, і гімн України щоранку, який звучить для нас тепер зовсім по-новому, і «Цей сон» у виконанні хору «Гомін», і «Гаї шумлять», і «Пливе Кача» о 9-й годині кожного ранку, в кожному місті і в кожному селі. Це саме ті звуки, які допомагають жити, боротися, сподіватися, вірити в себе, вірити в Україну.«Козацький марш» і «Щедрик» – те, що робить Україну Україною.Тому для мене люди, які причетні до цього великого таїнства – творення музики – майже святі люди. Вони здатні робити дива.Сьогодні привітала колектив викладачів та студентів з 162-ю річницею з дня заснування Національної музичної академії України. Подякувала цим людям за їхню велику й добру справу.В українській народній традиції багато сумних і тужливих пісень. Через таку музику ми йшли своєю історією. Але буде ще у нас і весела наша пісня, пісня гордості, гонору й перемоги.©Юлія ТимошенкоПрихильники Юлії Тимошенко | Підписатися