– Ти став фанатом «Ідеального голосу» за останні дванадцять років?[...]– Ні. Але розумієш, сімнадцятирічний я дуже добре пам'ятає ту ніч, коли ти і Мередіт змусили нас дивитися його на проекційному екрані на моєму задньому дворі, ти була одягнена в свій рожево-білий бікіні, і я всю ніч дякував Богу, що було темно, і ніхто не бачив, як у мене твердіє член щоразу, коли я бачив, як ти нахиляєшся за попкорном, і твої груди гойдаються.[…]Вона заїкалася, облизнула губи і нарешті сказала: – Це дуже специфічний спогад.[…] Я натиснув. Це було те, що я завжди робив.– Хочеш знати, скільки разів я про це думав? Коли був сам? З твердим і болючим членом у ліжку, особливо коли був далеко в коледжі?[...]– Ти сказав, що ми не поспішатимемо.Я нахилився вперед. – Я казав, що буду терплячим. І сказав, що не буду торкатися тебе і цілувати, поки ти сама не попросиш. Я не роблю ні того, ні іншого, і я точно не обіцяв, що не буду говорити тобі, що я відчуваю до тебе і скільки разів я думав про тебе. #нестримне_кохання Стейсі Лінн