Колись, коли я тільки починав кар'єру, я прийшов малим і дурним в компанію SoftServe. Я був не самим класним інженером, але дуже швидким. З гавна і палок робив космольот. Він літав тіко вверх і вниз, але то був 2006й тому було норм. А ще я був балакучий. І вот завдяки своїй балакучості, а також ярковираженому "слабоуміє і отвагє", коли я підписував під любий двіж - я досить швидко отримав роль тім ліда, і попав на свій перший проєкт, де мені можна було спілкуватись з клієнтом. І сааааамим першим моїм підлеглим був Олег. В Олега все було добре. Пустота в душі не гнала його в кар'єрну гонку, він отримував хорошу зарплату, не затримуючись на роботі йшов до сім'ї і ходив з сином на рибалку. Він жив повноцінним життям, і не старався кар'єрою відігратись за своє бідне дитинство. Кароче, він жив то життє. Він був страший за мене. Мені було 20. Олегу напевно троха більше 40ка. Але ж знаєте, як в цьому віці - всі хто старше 30ти виглядають для тебе, як от-от і пенсія. Як японські бабці. Він працював Senior інженером напевно більше ніж я жив, бачив пєрфокарти, і до асемблера відносився з повагою, а не як до боса в універі, який треба пройти і забути назавжди. Йому було пофігу на чому писати: Delphi? давай! Visual Basic? давай! . NET? Не знаю шо таке, але давай. Ну шарите? Ідеальний програміст для аутсорсу. Прийшов, зробив свою роботу, отримав гроші, пішов додому. Ні драми. Ні вигорання. Стабільний перформанс. Він був для мене в ті часи, як константа яка була постійною в офісі. А ще він навіть в тому віці міг підтягнутись на одній руці! Сьогодні в LinkedIn я побачив його допис, що він йде на пенсію. Ну вроді йде і йде. Але якось розумієш, як час швидко летить. Колись ти був самим юним в компанії, в команді, в цілому до тебе відносились так - як до піздюка. А тепер твій перший підлеглий йде на пенсію. Правду кажуть, що час - то найдорожче, що в нас є.