"Зозулі та мандрики", або про обрядові страви й свято Петра й Павла в УкраїніВи ж знаєте, як я люблю розповідати про страви які є частиною обряду. Я не торкаюсь питань історії релігії, а лише того, як окремі страви маркують свято, слугують певною точкою переходу і визначають харчову поведінку. Сьогодні логічно буде про "мандрики" страву з красивою назвою та заплутаною історією.Про це у свіженькому випуску Їжа як культура на Радіо Культура, ділюсь цитатою, бо ж не мандриками єдиними:На завершення посту і на видзнчення Петра й Павла окрім мандриків готували й інші страви з сиру. Вареники з сиром, сирні бабки з домашньою локшиною. Серед решти страв які готували й готують цього дня була рідка страва - найчастіше борщ який варили вже з першої дозрівшої молодої городини А Вадим Назаренко, взагалі підготував розлогий матеріал про сири доби Гетьманщини і в ньому є про мандрики, винесу вам кілька цікавих цитат:"Одним із способів довше зберегти сир, окрім соління, було його висушування. В Гетьманщині це був і його різновид, і окрема страва, яку готували влітку. У текстах етнографів ХІХ століття в описі свята Петра і Павла обов’язково є згадки про мандрики — коржики, яку готували із сиру на закінчення посту Петрівка. За народними віруваннями, Петро і Павло під час своїх подорожей харчувалися мандриками. Зозуля вкрала один коржик і Бог її покарав: після свята Петра і Павла вона замовкала. У народі казали "зозуля мандрикою вдавилася" Існував звичай обдаровування пастухів мандриками на свято Петра і Павла. На Полтавщині він проіснував до кінця ХІХ століття. Наприклад, в описі Миргородського повіту в 1884 році констатувалося: "Чередники раніше на свято Петра і Павла зазвичай отримували мандрики (сирні коржики), але тепер це виводиться Одним словом, мандрики пройшли довгий шлях і хочеться аби ця страва не загубилась. Мені, до речі, дуже подобаються коржики і різне печиво на сирному тісті, це правда смачно, але в кав'ярні таке не купиш (поки що звісно)