Розвиток національної гастрономічної культури визначається як переліком національних страв смак та вигляд яких знайомий більшості населенню країни, так і ремісничими локальними продуктами  та знаннями про них. Деякі з цих продуктів вже можна придбати у будь-якій крамниці (шовдарь, гуцульська овеча бриндзя, бесарабська бринза, білі гриби, липовий, гречаний, соняшниковий мед, сушена груша, в'ялена риба) деякі з них можуть бути втрачені через війну росії проти України (мелітопільська черешня, херсонський кавун, азовський бичок, кримські мідії, інжир, яблука кандиль-синап і т.д), а ще частину локальних українських продуктів можна придбати у спеціалізованих фермерських крамницях (кавурму, мацик, леквар, гнічені сливи, пікницю, сушені чорниці)  От власне про це рубрика Смачне й локальне яку вже рік я веду на Сніданок.Марафон.Сьогодні буде про один із видів українських сирів - БУДЗЦе один із основних видів сиру який виготовлюють з овечого або коров'ячого молока, ця назва поширена на Гульщині.  Виготоволяють його так: береться свіже молоко яке злегка підігрівають та додають фермент "гляг"  (у минулому використовували шматочок сушеного шлунку молочного ягня чи козеня) а нині часто використовують спеціальний фермент. Коли молоко зсідається (згортається), молочний згусток кладуть до полотняного мішка аби зцідити зайву сироватку. Через те, що свіжий будз довго не зберігається його розтирають із сіллю і таким чином отримують бриндзю. Зазвичай будз їдять свіжим, додають до страв: кулеші, мамалиги, баношу. Поширеною практикою є копчення будзу, такий сир може зберігатись значно довше. Сьогодні будз, як свіжий так і копчений можна придбати не лише на місцевих ярмарках, але й в крамницях та замовити у виробників через інтернет. У праці Володимира Шухевича "Гуцульщина" знайшла відомості про те, що на Гуцульщини на Юрія (23 квітня) будз несли до церкви на освячення після чого роздавали біднішим людям, щоб вівці були молочні#смачне_й_локальне