"Про Хальбвакса і колективну пам'ять:Моріс Хальбвакс (1877–1945, загинув у Бухенвальді) стверджував, що людина не може пам'ятати поза групою — навіть найособистіший спогад завжди оформлений мовою, датами, місцями та смислами, які дає спільнота. Ми пам'ятаємо як члени групи — родини, нації, класу.Звідси кілька важливих наслідків:Пам'ять — це завжди теперішнє. Група не відтворює минуле як воно було — вона реконструює його відповідно до своїх актуальних потреб, конфліктів, ідентичності. Минуле постійно переписується під тиском теперішнього.Забування — не випадковість, а функція. Група «забуває» те, що не вписується в її актуальний образ себе. Це не збій пам'яті, а її активна робота.Місця пам'яті (lieux de mémoire — поняття, розвинуте пізніше П'єром Нора) — пам'ять потребує матеріальних опор: монументів, дат, ритуалів, текстів. Без них вона розсіюється.Зв'язок із фразою "fantasies erected from the material of collective memories" тут прямий: якщо колективна пам'ять вже є реконструкцією, а не записом — то фантазії, збудовані з її матеріалу, є конструкцією другого порядку. Реальність → реконструйована пам'ять → фантазія на її основі." сказав Клод, в процесі читання текстів про Валід Раада та перекладу окремих слів та речень.