Простір прикордоння 1997 «Формально це була літня пленерна практика студентів Сумського училища культури. Фактично ж захід об’єднав ширше коло учасників — художників, археологів, краєзнавців, теоретиків мистецтва, дослідників довкілля. Місце проведення обрали інтуїтивно, але водночас осмислено: ландшафт поблизу Могриці — із сіверським городищем, крейдяним кар’єром, луками, пагорбами та річкою Псел — від початку створював багатошаровий контекст для роботи.Відтоді «Могриця» почала формуватися як міждисциплінарний простір, де перетинаються художні, краєзнавчі та екологічні практики. Попри експерименти з новими художніми формами, 1990-ті роки в історії Могриці були передусім періодом міметичного мистецтва. Це був етап поступового освоєння простору — як фізичного, так і уявного. Студенти та викладачі діяли як спостерігачі й дослідники, поступово заглиблюючись у середовище та формуючи чутливе, усвідомлене ставлення до нього.На тому етапі художня робота переважно зосереджувалась у межах зображальної парадигми: натурні штудії, живописні й графічні етюди, пейзажні практики. Проте з часом ця орієнтація на репрезентацію поступово змінювалася. Замість фіксації ззовні все частіше відбувалося включення у ландшафт як у простір дії. Зображення втрачало дистанційований статус і «переносилося» з площини паперу безпосередньо на траву, землю, крейду, воду»джерело