Статистика telegram channel - @yesheisua

​​Не існує неправильного способу ділитися Євангелієм …А може, все ж існує?Якщо Ісус змінив твоє життя, природно, що ти захочеш розповісти про Нього всім навколо. Але разом із запалом нам потрібна мудрість, чи не так? Бо навіть найкращі новини, деколи можна подати так, що людина не захоче їх слухати.Памʼятаєш, як Ісус наставляв учнів: «Будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби» (Мт. 10:16). Це означає, що поруч із щирістю має бути й лагідність. Бо є різниця між тим, щоб бути сміливим у свідченні, і тим, щоб тиснути на людей.1 Петра 3:15 говорить:«…завжди будьте готові дати відповідь кожному, хто запитає вас про підставу вашої надії. Але робіть це лагідно й з пошаною».Чому саме лагідно? Можливо, бо це плід Духа (Гал. 5:22–23), а коли ми свідчимо, то робимо це з Духом, який веде нас у розмові. Лагідність вимагає великої сили, бо означає приборкати власну гордість, бажання довести свою правоту. Що у результаті дозволяє не обривати стосунки, а залишатися поруч і далі сіяти насіння.Подивись на Ісуса в розмові з самарянкою (Ів. 4). Він не дозволив Собі засудити, принизити, а поставив кілька запитань, які відкрили її серце. Або на Павла в Афінах (Дії 17): він не почав з критики їхніх ідолів, а відштовхнувся від того, що вони вже знали, і лагідно повів їх до Євангелія.«Тож Павло, ставши серед Ареопагу, сказав: Мужі афіняни, з усього бачу, що ви дуже побожні...» Ці приклади добре ілюструють нам лагідність без нав’язливості.Як відрізнити?Нав’язливість — ти прагнеш довести, що твій світогляд кращий за інший власними силами, без відчуття тактовності.Лагідність — ти ділишся істиною, але робиш це з повагою й любов’ю, пам’ятаючи, що переконати серце може лише Святий Дух (Ів. 16:8).Тому коли наступного разу захочеш поспішити чи підштовхнути людину до віри, згадай:👇👉 Екклезіаст 3:7: «Є час мовчати, і час говорити».👉 Кол. 4:6: «Слово ваше нехай завжди буде ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як вам належить кожному відповідати».Адже благовістя — це не лише слова, а й те як і коли ми їх говоримо.❓Розкажи нам про свій досвід: що більше працює переконувати чи слухати?Як зберігаєш баланс між цим? Ділись нижче!@yesheisua

​​Антихрист — хто це?Хто такий антихрист — реальна людина чи духовна сила, що діє вже зараз? Чому важливіше не шукати його у світі, а впізнати в собі те, що може віддаляти від Христа.Дякуємо пастору Миколі Савчуку за розбір теми 🙏Напевне, серед християн не знайдеться людини, що на якомусь етапі не зацікавилася б темою останнього часу і не була збентежена питаннями:❓Яким буде антихрист, і хто з теперішніх політиків найбільше на нього схожий?❓Що означають цифри «666»?❓І найстрашніше — як не прийняти його знак на праву руку та чоло?Насправді, мова тут іде про того, кого Писання називає «звіром» (Обʼяв. 13:1-4). Традиційно вважається, що це буде світовий лідер, який стане втіленням зла в останні роки перед другим пришестям Ісуса.Зокрема, він видаватиме себе за Бога, вводитиме людей в оману та вимагатиме поклоніння (2 Сол. 2:3-12, 1 Івана 2:22).Цікаво, що частинка «анти» у грецькій мові не тільки перекладається як «проти», але часто вживається і у значенні «замість». Тобто по суті ця особа зазіхне на те, щоб підмінити собою справжнього Христа.Тож, у цьому контексті «знак» на правій руці та лобі може сприйматися не лише буквально, але й образно — як символ заволодіння нашими думками та вчинками (Второзаконня 6:8).Також інтерес викликає уточнення, що «дух антихриста» виявляв себе ще за часів апостолів (1 Івана 2:18) і, очевидно, продовжує діяти у світі усі наступні 2 000 років аж до сьогодні.Відповідно значно практичнішим за намагання впізнати його в нині теперішніх вождях було б звернути увагу, чи не підпадаємо під цей вплив ми самі 🤔Просто задумайтеся: «Чи не має у нашому житті любові людей, речей або захоплень, яка переростає в ідолопоклонство, затіняючи собою Бога та витісняючи Його на другий план?»По суті саме за це і бореться диявол. Тільки у дні фізичного антихриста то буде явно і публічно, а зараз відбувається приховано — на рівні людських душ.Візьмімо до прикладу ті ж самі сумно знамениті «666». Прийняти цей знак наприкінці історії мотивуватиме потреба в матеріальному достатку і бажання «купувати та продавати» (Обʼяв. 13:17).Але хіба не цим же шляхом уже ідуть ті, хто прямо зараз обирає не служіння Творцю, а мамону? Зміщує пріоритети? Домовляється з совістю? Хіба це не дія «духа антихриста»?Будь-яке, навіть найбільше відступництво починається із непомітних компромісів. Проте якщо ми навчимося ставити Бога на перше місце кожного дня, то не поступимося своїми принципами і тоді, коли прийде вирішальне випробування 🙌При чому вже не так не важливо, спокушатиме нас той самий «звір», його прототипи у кожному поколінні чи наша власна гріховна природа.❓ Що думаєш на цю тему? Ділись з нами у коментарях!❗️ Сподобався пост? Став 🔥 @yesheisua

​​Окультизм, сни й страхи… і все ж Ісус переміг | Історія МикитиМикита соромився того, що колись захоплювався окультизмом і практиками нью-ейдж. Йому здавалося, що це назавжди залишиться темною плямою у його житті. Але саме це Бог перетворив у неймовірне свідчення.Нью-ейдж — рух, який поєднує різні духовні практики: від медитацій, астрології до езотерики. Навчає про «третє око» і що «кожен з людей є бог». Він виглядає «духовним», але не має нічого спільного зі слідуванням за Ісусом.«Я християнин уже два роки й зараз відвідую курс Aльфa», — розповідає Микита. — «Одного разу жінка з групи, запитала мене, як я прийшов до віри. Я поділився з нею своєю історією».Кілька років тому хлопець вірив у Бога, але поверхнево. Коли почався COVID і церква перейшла в онлайн, у його житті з’явилася порожнеча. Саме тоді він дедалі глибше занурювався у практики нью-ейдж — не усвідомлюючи, що вони зовсім не сумісні з вірою в Ісуса.«Я зовсім не знав Біблії. Але згодом зрозумів, що нью-ейдж щось зовсім не те. Там я почув слово “окультизм” — і це налякало мене настільки, що я почав гуглити, що про це говорить Біблія. І мабуть, тоді я вперше щиро помолився: “Ісусе, якщо Ти справді існуєш — відкрийся мені”».Після цієї молитви Микиті почали снитися дивні сни: «Люди з оточення нью-ейдж ніби відверталися від мене й казали: “Ми тебе більше не розуміємо”. Це було неприємно. Аж раптом у сні з’явився Ісус. Він сказав мені: “Я збудую тебе, і твоя віра виросте”. У той момент я відчув таку любов, якої раніше не знав».«Я зрозумів, що істина — це не ідеї й не практики. Істина — це особистість. Його ім’я Ісус».Для жінки з курсу Альфа це свідчення стало дуже особливим. Вона щиро шукає Бога, хоча їй непросто. А для Микити це нагадування — навіть його «дивне» минуле Бог може використати на добро 🙌Твоє минуле, яким би дивним чи заплутаним не здавалося — може стати інструментом у Божих руках. Дозволь Йому використати це для Своєї слави.❗️Що з твого минулого Бог уже переписав на свідчення? ❗️Ділися в коментарях!@yesheisua

​​Як донести Євангеліє навіть сатанисту?Світло завжди сильніше за темряву (1 Ів. 4:4). І якщо ти вже зустрів людину, яка називає себе сатаністом, не забувай кілька базових речей, які варто собі «напамʼятати».Перед тобою не ворог, а людина створена за Божим образом зі зраненим серцем, яке шукає любові.Навіть коли поведінка лякає, ймовірно, глибоко всередині є біль.Серед сатаністів є різні люди, які називають себе так. Дехто просто протестує проти релігії чи шукає себе. Інші занурюються в серйозні темні практики.Але всіх їх об’єднує одне — пошук сили, прийняття і любові. Це все те, що ми знайшли свого часу в Ісусі. І вони теж шукають, але не там.Якщо ти бачиш, що розмова не йде — не бійся. До прикладу, ти можеш подумки молитись. Проси Святого Духа говорити через тебе. Молись про те, щоб відділяти людину від її гріха. Так вмів Ісус, і Він може допомогти тобі з цим теж.І найважливіше, твоя зброя — не суперечки та докази. Ціль — не покаяння тут на місці. А у тому, щоб почути та показати Божу любов.Практично це: не викрикувати духовні фрази, а вислухати, цікавитись їхніми правилами аби зрозуміти, бути готовим багато молитись та поститись за людину.Покажи діями, що Ісус любить цю людину, хоча та і відкидає Його.❓Ти розмовляв з людиною, яка захоплюється сатанізмом чи іншими темними духовними практиками?❓Чого тебе навчила ця зустріч?Поділися досвідом у коментарях 👇Більше допомоги ти знайдеш у мікронавчанні «Як ділитися Євангелієм із сатаністом» у застосунку yesHEis.@yesheisua

​​«666. християнам вхід заборонено» і несподівана євангелізація | Історія ЄгораЄгор опинився у віртуальній реальності (VR), де люди збираються в «кімнатах» за інтересами: кіно, новини, релігія. Серед них була кімната з табличкою: «666. Християнам вхід заборонено». Виявилось, що то були сатаністи.«Я зайшов і вирішив запитати про їх культуру, тому що в мене ніколи не було знайомих сатаністів, — каже він». — «Мене цікавило, хто вони і чим взагалі займаються, у що вірять, які їх принципи».Розмова тривала з двома-трьома учасниками, але загалом у кімнаті зібралося до шести людей. Один із сатаністів виявився водієм автобуса — звичайний чоловік близько 40 років. Це зламало стереотип Єгора, бо він уявляв сатаністів зовсім інакше.Хлопець розпитав, які в них принципи, — і почув таке:👇Усе, що заборонено християнам (за правилами), для них дозволено — алкоголь, наркотики, будь-які сексуальні практики. Адже сатанізм — це, по-суті, антихристиянство.Також вони не шкодять тваринам та людям, якщо ті не зробили їм зла.«Мене здивувало, що їхні принципи зовсім не такі, як я уявляв. Вони багато читали, питали мене про Мойсея та Ісуса. Це була півторагодинна розмова, в якій ми дискутували, слухали одне одного», — розповідає Єгор.Також у кімнаті грала гучна «сатанинська» музика. Єгор запитав, чи можна вимкнути її. На що вони відповіли: «Ми вмикаємо це, щоб християни нас не чіпали».І справді, під час розмови кілька разів у кімнату заходили віруючі, які починали кричати: «Ісус Господь!». У відповідь їх одразу виганяли з кімнати.Для самих сатаністів це стало звичним. Така агресивна поведінка з боку християн лише підсилювала їхній протест.Єгор розповідає, що після розмови він вкотре зрозумів, наскільки важливо вивчати культуру людей. Що це не просто «ой, сатаністи, з ними все зрозуміло». Але зацікавитися, з чим людина живе, чому в це вірить, чому цікавиться цим, чи дійсно вона розділяє принципи.⁉️ А ти колись мав несподівану розмову про віру?⁉️ Розкажи як це було в коментарях 👇@yesheisua

​​Одного разу спасенний — назавжди спасенний?Пастор Микола Савчук пояснює, як у цьому питанні поєднується Божа благодать і наша відповідальність.Питання «Чи можемо ми втратити спасіння?» не перший день тривожить людей і нерідко призводить до суперечок і навіть конфліктів.Тож давайте спробуємо розглянути деякі аргументи обох сторін, щоб зрозуміти, чому ця тема і досі лишається актуальною, і як вона торкається проповіді Євангелія.Ось кілька тез від тих, хто обирає позицію «врятований назавжди»:👇1. Біблія чітко говорить, що ніхто не здатний відлучити нас від Божої любові (Рим.8:38-39) або викрасти з Його руки (Івана 10:27-28).2. Якщо ми приймаємо спасіння лише по благодаті, а не завдяки нашим ділам (Еф. 2:8-9), то як можемо втратити його через якісь учинки?3. Спасіння приходить через народження згори (Івана 3:3), тобто зміну внутрішньої природи людини, а це не якась річ, яку можна то знайти, то втратити, а абсолютно новий стан особистості.4. Відповідно, якщо людина рано чи пізно «відходить від Бога», то, згідно з цією концепцією, вона ніколи і не була по-справжньому народженою згори (1 Івана 2:19).Як бачимо, усі ці аргументи спираються на певні тексти Божого Слова і здаються цілком логічними. Проте особисто я дотримуюся зворотної точки зору, і ось чому:👇👉 Наше спасіння дійсно дарується по благодаті, але усе ж таки включає рішення самої людини (Івана 1:11-12). Причому прийняти чи відкинути його можна як у момент, коли ми вперше чуємо Добру Звістку, так і згодом (Євр.10:28-29).👉 Говорячи на цю тему, Писання використовує три часові форми — ми вже спасенні (Еф. 2:5), будемо спасенні, коли прийдемо на небо (1 Кор.3:15), і звершуємо своє спасіння, поки перебуваємо на землі (Фил. 2:12).Тому важливо не тільки прийняти Божий дарунок по вірі, але й зберегти його, адже «віра без діл мертва» (Якова 2:26), а ті, що «скуштували небесного дару» таки можуть від нього відпасти (Євр. 6:4-6).👉Народження згори справді дарує нам абсолютно нову природу, воскрешаючи наш дух, але при цьому у нас, як і раніше, залишається гріховна плоть, яка духу противиться (Гал. 5:16-17).Тож, якщо ми і далі будемо підкорятися впливу старої натури, то ризикуємо опинитися в категорії «хто таке робить, Божого Царства не успадкує!» (Галатам 5:21).👉 Звісно, це аж ніяк не означає, що ми «втрачаємо спасіння» щоразу, коли оступилися, або «заново його набуваємо», поспішивши покаятися. Праведник може падати хоч сім разів, але залишатися праведником (Пр.24:16).Проте це не привід розслабитися і перестати пильнувати, адже ніхто з нас не знає, де саме знаходиться межа, після якої навіть апостол, загравшись із гріхом, перетворюється на зрадника.Однак як це усе стосується благовістя? 🤔 Насамперед, невіруючій людині слід пояснити, що Бог рахується з її рішеннями. Ми — не запрограмовані роботи, а особистості, наділені свободою вибору.Господь не буде ні нав’язувати нам спасіння, ні насильно утримувати у цьому статусі. Як говорив про це Клайв Льюїс, врешті, залишаться лише два типи людей — ті, хто говорив Богу: «Нехай буде воля Твоя», і ті, кому Він скаже: «Нехай буде воля твоя».У підсумку цей факт має привести кожного з нас до усвідомлення власної відповідальності: 🙌«Я поклав перед вами життя і смерть, благословення і прокляття. Тож обери життя, щоб жити тобі і твоїм нащадкам» (Второзаконня 30:19).«Якщо ж вам не подобається служити Господу, то вибирайте собі сьогодні, кому будете служити… Проте я і мій дім будемо служити Господу!» (Ісуса Навина 24:15)❗️Зберігай або ділись дописом!❗️Що думаєш про цю тему? Ділись в коментарях!@yesheisua

​​Лютер і 95 тез, що перевернули світМартін Лютер здійснив справжню революцію, бо по-новому розтлумачив Євангеліє. Він заявив: між Богом і людиною не повинно бути посередників.На початку XVI століття Європа жила в страху перед загробним життям. Люди вірили, що навіть після смерті потрібно «відбути» покарання у чистилищі. І тому, щоб полегшити цей тягар, вони купували індульгенції — спеціальні документи, які продавала церква. Виручка з них йшла на будівництво соборів і розкіш церковної верхівки. Тоді як прості люди залишалися в бідності, намагаючись купити собі «місце в небі».Лютер бачив цю несправедливість. Але головне — він розумів, що Біблія говорить інакше: «Праведний житиме вірою» (Римлян 1:17).31 жовтня 1517 року у німецькому містечку Віттенберзі молодий Мартін записав свої 95 тез. Це були короткі твердження про віру та стосунки з Богом. До слова, в історичних ілюстраціях ми бачимо, що Лютер прибиває їх до дверей церкви. Однак, насправді ж, достеменно невідомо, як це було. Одні джерела говорять про історію з дверима, інші свідчать, що Лютер розіслав текст друзям і колегам, щоб почути їх відгук.Його тези були не порожніми гаслами, а глибокими твердженнями:👇📍прощення не продається;📍жоден папірець не замінить нам щирого покаяння;📍спасіння — це дар благодаті, а не нагорода за гроші чи добрі справи.Лютер сподівався на академічну дискусію. Проте друкарі швидко поширили його текст ще до неї. Так тези стали відомі по всій Німеччині.Реакція церкви була сувора. Лютера викликали на допити, йому загрожувало відлучення з церкви. Та він не відступав. Його ідеї стали іскрою, що запалила Реформацію — рух, який приніс переклади Біблії різними мовами, нове розуміння віри, стосунків та відповідальності перед Богом.Так, Лютер не прагнув перевернути світ, але він хотів бути вірним Богу та Його Слову 🙌Ось так вірність змінила нашу сучасну історію. Сьогодні нікому з нас не треба прибивати свої «тези» до дверей церков. Але кожен із нас має свої кроки вірності: сказати правду, коли легше мовчати; жити за Євангелієм, коли це не популярно; показати Ісуса там, де панує темрява.І можливо, твоє «так» Богу стане тією іскрою, яка змінить життя інших.👉 А якби ти написав свої «тези», то що б у них було?@yesheisua

​​Ми не раби?Рабство часом живе в наших звичках, думках і страхах. Ісус щедро дарує свободу, але, щоб її прийняти, нам доведеться чесно визнати, у чому саме ми цього потребуємо. Ти готовий це зробити?А за розбір теми дякуємо пастору Миколі Савчуку! 💫Що виникає у вашій уяві, коли ви чуєте слово «рабство»? Нестерпна праця під контролем жорстоких наглядачів? Чи, можливо, торгівля людьми, яких викрали або захопили в полон?А як щодо таких ілюстрацій — молода дівчина, що постійно порівнює себе із іншими; хлопець, який не може відірватися від екрану мобільного; або, скажімо, їх батьки, котрі накопичують образи одне на одного?При цьому цілком імовірно, що усі вищезгадані люди щонеділі відвідують церкву, роблять багато добрих справ і щиро визнають Ісуса своїм Господом. Тож як це все поєднується?Щоб розібратися, спробуймо порівняти наше життя із будинком — тут мало відкрити для Христа вхідні двері, потрібно впустити Його у кожну кімнату і дозволити вигнати звідти усіх «незаконних мешканців».Давайте разом перерахуємо хоча б кілька таких «окупантів», які можуть панувати у різних куточках нашого серця:👇1. Явні порушення Божого Слова«Істинно, істинно кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха» (Івана 8:34), «Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені» (Рим. 7:20).2. Хороші речі, але не на своєму місціСюди можна віднести надмірні прив’язаності, невміння стриматися або вчасно себе обмежити, відчутність самодисципліни.«Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, та ніщо не повинно заволодіти мною», «Усе мені можна, але не все будує» (1 Кор. 6:12, 10:23).3. Емоційні травмиВнутрішні страхи, відчуття провини, комплекс неповноцінності, відкинутість, непрощення — все це, як правило, є наслідком пережитих негативних подій, які продовжують нас руйнувати.«Адже смуток, що по‑Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть» (2 Кор. 7:10).4. Неправильне мисленняОдин з найголовніших засобів диявола — обман, і саме тому нам слід регулярно робити ревізію власних думок: «Навколо чого вони крутяться? Чи це відповідає дійсності? Що каже про це Бог?»«Пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить» (Івана 8:32). «Ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові» (2 Кор. 10:4-5).5. Релігійні закони і правилаІдеальний приклад — старший брат із притчі про блудного сина. Він ніколи не залишав батьківського дому, але робив це не з любові, а із обовʼязку та ради моральної зверхності (Луки 15:28-30).Такий підхід ставить у центр не «хочу», а «мушу», і, як наслідок, спонукає людину гордитися власними «заслугами», а не покладатися на Божу благодать.На жаль, християни, які живуть із подібним менталітетом, не приваблюють, а, навпаки, відштовхують оточуючих, адже свідомо чи несвідомо презентують Євангеліє як важкий тягар, а не Добру Новину.Бути «рабом праведності» (Рим. 6:18) — аж ніяк не те саме, що бути «рабом самоправедності». Це добровільний вибір служити своєму Панові, який не лише не гнітить, але й надихає і захоплює інших (1 Петра 2:15-16).Прийшовши у наш світ, Ісус проголосив: «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю…» (Луки 4:17)Він щедро дарує свободу, але, щоб її прийняти, нам доведеться чесно визнати, у чому саме ми цього потребуємо. Готові?👉 Було актуально? Став 🙌❗️ Репости та зберігай допис!@yesheisua

​​Я постійно стресую. Що зі мною не так?Ми щодня стикаємось зі страхами й стресом. Незалежно від того, скільки років віруючими б не були. Відчуваючи стрес чи тривожність, ти починаєш думати: «мабуть, у мене слабка віра, якщо я боюся чи тривожуся». Але враховуючи наші реалії й рівень стресу, це, на жаль, стало нормою, бо кожен — жива людина з емоціями.Дякуємо за надані поради у тексті від християнки та психологині, авторки методичних розробок і тренінгових програм Вікторії Андросовій.І хоча стрес і страх — «родичі» у психіці людини, але вони не одне й те ж.Стрес — це реакція організму на будь-який виклик, навіть позитивний: навчання, нові враження, зміни. Він активує нервову систему, готує нас діяти.Страх — емоція, що сигналізує про небезпеку: «увага, треба захищатися або тікати». Саме страх часто запускає стрес.Навіщо потрібен страх, якщо він призводить до підвищеної тривожності та псує життя? 🤔Ця емоція працює як сигнал. Її функція — повідомити тебе про те, що події навколо сприятливі чи загрозливі 🚨Важливо усвідомити: емоції не вороги, допоки ти їх контролюєш. Тому важливо навчитися їх визнавати й контролювати, а не соромитися чи заперечувати. Адже душа може боліти так само як тіло. Виснаження трапляється незалежно від того, увірували ми у Христа чи ні, бо всі ми маємо одне й те саме тіло. А у ньому — ті самі емоції, та ж психіка.У Біблії ми бачимо приклади, які добре нам знайомі: Давид у своїх псалмах переходить від захоплення до відчаю, Ілля просить смерті, Єремія і Йов були в розпачі. А Павло з Варнавою сваряться просто посеред місіонерської подорожі. Проте Бог жодного з них не відкинув за це. Ймовірно, тому що емоції частина нашого життя, і вони не свідчать про слабкість віри 🙌Чому ми застрягаємо в стресі? 👉 Бо соромимося своїх почуттів, вважаючи їх гріхом.👉 Боїмося звернутися до психолога, адже нас вчили, що це майже смертний гріх.👉 Часто відкладаємо допомогу на «після» або кажемо собі: «Я помолюся — і все пройде». Але емоції не зникають, якщо їх ігнорувати.Усвідомити це — зробити крок до відновлення:Емоції — не вороги. Вони стають проблемою лише тоді, коли ти даєш їм керувати тобою. Стійкі люди не ті, хто ніколи не ламається, а ті, хто вміє визнати і діяти. У цьому випадку, визнати обмеження й звернутися за підтримкою.Книга Приповістей радить нам шукати мудрості й розсудливості. Зуби ми лікуємо у стоматолога, тіло — у лікаря. Чому душа має лишатися без допомоги?Дух потребує молитви й Слова.Молись, як Неємія, тримаючи меча в другій руці.Тіло — відпочинку, руху та свіжого повітря.Твоя душа має висловлюватися вербально (розмовляй про те, що відчуваєш) і невербально (малюй, в'яжи, ліпи).Відсоток людей, що вже мають певні розлади, зростає не просто стрімко, а зашкалює над усіма очікуваними прогнозами. Тож не поповнюйте сумну статистику, бо наші серця, руки, голови ще так довго будуть потрібні нашим же людям.👉 Зберігай та ділись дописом 🍁👉 Було корисно? Лишай 🙏 у коментарях.@yesheisua

​​Вдячність — ліки проти егоїзмуЄ речі, які не лежать на поверхні, але саме вони визначають, куди рухається наше життя. Адже набагато важливіше те, що заховано глибше — у фундаменті мислення. Ворог людських душ знає про це і тому постійно намагається пустити згубні корені у наше серце. Одним із таких і є егоїзм.Він непомітно проростає крізь розчарування чи навіть турботу про себе. А потім ти вже й не помічаєш, як життя обертається навколо себе самого. Та це можна зцілити 🩺Вдячність є одним із найсильніших ліків. Духовна зброя, що оздоровлює корінь егоїзму, поки він ще не зруйнував усе навколо.Здавалося б, просто ввічлива звичка, але ні. Це й акт переосмислення, який переводить фокус на те, що вже є. Людина, яка дякує, знає «я точно не джерело усього, що маю». 🙌 Там, де раніше були претензії — з’являється вдячність. Там, де критика — цінність.Апостол Павло писав про це у Посланні до Римлян: «Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою» (Рим. 1:21). Тобто, невдячність ніби затуманює наш розум й сприяє тому, аби ми забули джерело.У 17 розділі Євангелія від Луки Ісус зцілює десятьох прокажених. Але лише один із них повертається, щоб подякувати. «…Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець? І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла» (Лк. 17:19).Вдячність у цьому уривку розкривається як шлях до глибших стосунків із Богом. Дев’ятеро отримали своє — і пішли. Один захотів більше і повернувся до Джерела.Вдячність також формує наше ставлення до інших людей. Коли егоїзм ізолює та віддаляє, вдячність — поєднує. Бо ж в реальності вони взаємозалежні. Таким чином, серце, яке дякує — вчиться любити. А якщо любить — не може не дякувати.❗Напиши, за що ти вдячний Богу сьогодні? 👇@yesheisua